До собору Святого Миколая Чудотворця передали частинку мощей блаженного Василія Величковського
30 червня, в день, коли блаженний Василій Величковський народився для неба, до собору Святого Миколая Чудотворця міста Харкова була передана частинка його мощей. Правдива любов блаженного священномученика до Христової церкви та свого народу жива і сьогодні – невтомно чував над ними за життя, чуває і тепер.
Мощі привезли до Харкова подружжя Олега і Тетяни Чихарівських. Біля собору Святого Миколая їх урочисто зустрів Екзарх Харківський Владика Василій. Опісля у храмі було відслужено Святу Літургію, після якої вірні мали можливість приступити до мощей та послухати розповідь про життя святого.
Блаженний Василій народився 1 червня 1903 року в сім’ї священика. Рід Величковських визначається тим, що був священичим уже більш 300 років.
У 1920 р. вступив до Духовної семінарії у Львові; у 1925 році склав перші монаші обіти як редемпторист у селі Голоско біля Львова, і рукоположення.
З 1928 ієромонах Василь — учитель і місіонар на Волині. У 1939 уперше викликаний в НКВД за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 за дорученням митрополита Андрея Шептицького і на прохання громади відбув в Кам’янець-Подільський, але на наказ німецького коменданта покинув місто.
З 1942 — ігумен монастиря в Тернополі, де в 1945 його заарештовано та відправлено до Києва. Смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою.
Повернувся в 1955 до Львова і зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі.
У 1959 Папа Іван XXIII номінував його єпископом; архиєрейські свячення прийняв 4 лютого 1963 р. від звільненого з ув’язнення митрополита Йосипа Сліпого. Став єпископом Луцьким і місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні.
23 січня 1969 повторно ув’язнений на три роки. Ув’язнення відбув у тюрмі в м. Комунарськ на Донбасі. Після закінчення терміну виселений за межі СРСР.
Провів деякий час в Римі; на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита Максима (Германюка) переїхав в Канаду.
Помер 30 червня 1973 у м. Вінніпегу (Канада).
-
Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець Іван Павло ІІ 27 червня 2001 р. проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні — святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ (серед них – Василія Величковського).
Українська Греко-Католицька Церква вшановує літургійну пам’ять бл. свщмч. Василія Величковськогор 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським).
Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму св. Йосифа відбулася 16 вересня 2002 у м. Вінніпег. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті — тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.
Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.
