Як молодь Слобожанщини підкоряла Карпати (+відео)
Голова Молодіжної комісії Харківського Екзархату о. Миколай Микосовський, ЧСВВ разом із молоддю із Східних терен України кілька днів провели у мальовничих Карпатах.
“Нещодавно на початку липня я подався з учнями та студентами з Харківщини до наших принадних карпатських гір. Це була молодь різних конфесій із Харкова, Лозової, Вільчі та Коротича. Всі готувалися до цієї очікуваної подорожі ще з весни і чимало всього наперед обговорили в одному з чатів. Організувати мені цю поїздку було непросто, але з Богом усе можливо.
Їхати в плацкарті без кондиціонера на Західну Україну у велику спеку було чималим випробуванням… Рятували трохи ручні вентилятори. На зупинках великих міст (Суми, Конотоп, Київ, Полтава) виходили, звичайно, подихати свіжим повітрям, з’їсти морозива, купити ще холодну воду.
В Карпати, на Сколівщину, ми прибули під вихідні.
Від самого початку думали ночувати за селом у наметах, але кілька днів ішов дрібний дощ, тож зупинилися в селі у моєї мами, яка теж помагала готувати їсти. Спали у спальниках на горищі на сіні. Це неабияка екзотика. Кожному сподобалося, адже свіжа суха трава, засушені квіти чудово пахли.
Що ми відвідали протягом нашого активного відпочинку? Насамперед, стрімкий водоспад Кам’янка. Опісля подалися на “Мертве озеро” (Журавлине).
Згодом я повів мандрівників зі Сходу далі знаними мені з дитинства стежками. Ми вибралися на г. Кичерку, г. Бердо, г. Лопату, г. Кудрявець і г. Ключ. До речі, на г. Ключ, де, як відомо, є могила Українських Січових Стрільців, я відслужив за ними панахиду і заодно за всіх героїв Батьківщини.
У неділю кожен з нас узяв участь у Святій Літургії у храмі Святого Архистратига Михаїла. Це було святкування свята Євхаристії.
Один раз нам вдалося переночувати в наметах. Під ранок трохи змерзли. Якраз в ніч на свято Різдва Івана Хрестителя. В “Готелі 1000 зірок” горіла яскрава ватра. Спершу я розповів молоді про особу святого Івана Хрестителя, пояснивши, чому християнам не варто святкувати язичницьке Івана Купала. Що насправді папороть не цвіте вночі, а що це через світло світлячків люди так колись собі думали… Через вогонь ми, ясна річ, не стрибали, а молились біля нього перед сном на природі і пускали поруч “іскру любові”.
Перед нічлігом ми не раз обговорювали якусь важливу тему. На гірських дорогах ми стрічали отруйних (і не тільки) змій, набирали водички у потоках і криницях, йдучи невтомно до мети.
Хоч були втомлені вкінці після тривалих походів, проте окрилені повернулися назад до Харкова. Перед посадкою на поїзд “Львів-Бахмут” ще погуляли трохи по древньому Львові.
Карпати надихають… Творець створив їх для нас, тож будьмо Йому за це вдячними. І не раз подорожуймо!”
