Великий покаянний канон святого Андрея Критського помолилися в Катедральному соборі св. Миколая Чудотворця

Преосвященний Владика Василій в перший тиждень посту очолив особливе Богослужіння – Великий покаянний канон святого Андрея Критського.

У практиці Східної Церкви цей канон прочитується частинами на Великому Повечір’ї з понеділка до четверга першої седмиці Великого посту, а на утрені четверга п’ятої седмиці (у парафіяльній практиці служиться напередодні ввечері) — співається повністю. Кожен тропар канону, згідно з древньою традицією, супроводжується трьома земними поклонами. За виконання канону повністю кількість поклонів перевищує 750.

Великий покаянний канон належить перу святителя Андрія Критського (660-740) – візантійського ритора та гимнографа. Саме цей святий увів у візантійський церковний вжиток новий жанр – канон, що поступово витіснив популярний раніше кондак. Новий жанр виявився пов’язаним із дев’ятьма «біблійськими піснями». Кожна з пісень канону починається ірмосом, котрий є «зв’язкою» між тематикою біблійної пісні та змістом канону. Ірмос задає метрику та мелодію для тропарів канону, котрі, власне, розкривають зміст. Тропарі канону виконуються почергово з віршами біблійних пісень: друга пісня, як найбільш «скорботна», виконується тільки в період Великого посту. Св. Андрей був автором і зовсім коротких канонів – лише з трьох пісень, так званих «трипіснців», що були покладені в основу великопісної богослужбової збірки – Тріоді пісної.

Великий покаянний канон, схоже, був задуманий для келійного, а не богослужбового читання. Дехто вважає, що писав цей канон св. Андрій незадовго до своєї смерті. Ймовірно, при цьому Критський архипастир пригадував ганебний випадок зі свого життя: 712 року святитель брав участь у церквовному соборі, скликаному імператором Філіппіком для поновлення монофелітської єресі.