Царські Часи у навечір’я Богоявлення

Царські (або Великі) часи – це унікальні богослужіння, які служаться три рази в році: у навечір’я Різдва, у навечір’я Богоявлення і Велику п’ятницю. Існують І, ІІІ, VІ, ІХ часи, вони служаться окремо протягом дня, а на ці три празники об’єднані в одну службу. 

Під час відправи царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці відправи в їхню честь співали окреме многоліття.

Ці богослужіння мають важливу мету – привести вірних до розуміння значення цього свята, зрозуміти, наскільки воно є для нас важливим, наскільки важливе для нашого спасіння воплочення Господа нашого Ісуса Христа – Спасителя світу. Це богослужіння складається із декількох частин, але особливу увагу слід надати читанням уривків із Старого та Нового Завітів. Кожне з читань присвячене до цієї події, яку святкуємо.

У події Господнього Богоявлення Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хрести­тель, вказуючи на Нього: “Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає” (Йо. 1, 29).