УГКЦ У ПОЛТАВІ: МИР, ВІЙНА, ВОЛОНТЕРСТВО ТА КАПЕЛАНСТВО

Інтерв’ю з отцем Максимом Кролевським
У січневому інтерв’ю для «Патріярхату» (http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/vchytysia-liubovi-vazhko/митрополит Полтавський і Кременчуцький ПЦУ Федір високо оцінив діяльність греко-католицьких священників Полтави – батька Юрія та сина Максима Кролевських. На жаль, того ж місяця полтавську греко-католицьку громаду спіткало лихо: в ніч із 13 на 14 січня в її єдиному храмі спалахнула пожежа. Будівля стала непридатною для богослужінь, частину церковного майна було втрачено. «Патріярхат» узяв інтерв’ю в отця Максима Кролевського, щоб розпитати про наслідки цієї пожежі. Крім того, священник розповів про УГКЦ на Полтавщині та про своє капеланське служіння.– Отче, коротко розкажіть про історію парафії Святої Трійці УГКЦ в Полтаві.

– У 1998 році в селищі Білики Кобеляцького району була заснована перша парафія нашої Церкви в Полтавській області. В Полтаві тоді проживало чимало греко-католиків, але переважна більшість із них вже досить міцно вкоренилася на православних і римо-католицьких парафіях, де вони доклали багато своєї праці. Ці парафії стали для них рідними. Тому пошуки вірних УГКЦ, які ще не знайшли свою Церкву в Полтаві, були тривалими й непростими. Все ж таки у 2003 році парафія була зареєстрована. Ми мали 10 осіб, необхідних для державної реєстрації, але… це були 10 осіб, необхідних для державної реєстрації і тільки. На літургії були присутні фізично четверо-п’ятеро людей. Три роки отець Юрій доїздив до них із Біликів і лише в 2006-му остаточно переїхав до Полтави. Весь цей час ми служили в храмі римо-католиків. Людей у нас трішки додалося, але небагато. Ми тричі намагалися просити земельну ділянку в міської влади, бо закон гарантував нам це. Але марно: нам не просто відмовляли, нас проводили через кола погоджень, отримання дозволів, виготовлення проєктів тощо. Ми витрачали на все це свій час, кошти, здоров’я, а потім чергова надія на отримання землі вмирала у кабінетах міськради.

Два роки ми молилися в маленькій кімнатці, що належала родині парафіян, відтак п’ять років у приміщенні, яке орендували в міської влади і в яке вклали багато ресурсів. Лише в 2012 році Блаженніший Святослав знайшов нам жертводавця, і ми змогли придбати земельну ділянку на околиці міста. Вже через пів року на ній постала каплиця.

Читати більше 👇

Джерело

Журнал “Патріярхат” 

 

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *