Високопреосвященним та Преосвященним Владикам,
священикам і вірним в єпархіях УГКЦ
з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
«Пам’ятайте про в’язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах»
(До євреїв 13:3)
Слава Ісусу Христу!
Місія свідчення живого слова Євангелія поневоленим є покликанням, яке триватиме до кінця віків. 30 років тому, за рік до проголошення суверенної України, священики Української Греко-Католицької Церкви розпочали відновлювати регулярне служіння у в’язницях. Церква, що пережила тяжкі переслідування, в тому числі і ув’язнення своїх синів і доньок, єпископів і священиків, добре засвідчила себе у тюремних казематах і концентраційних таборах як сповідниця віри.
Церква не втомлюється закликати своє духовенство і вірних бути світлом для світу. Бути сіллю, щоб берегти від тління людські серця і душі. Берегти від безпам’ятства й несвідомості. Адже можна забути про людей, які перебувають у в’язницях, а також тих, хто в них працюють. Ми, частково, так і робимо, викреслюючи із своєї пам’яті сам факт існування в’язниць, вибіркового чи імітативного правосуддя. Але викреслена із суспільної уваги в’язниця стає не символом справедливості та верховенства права, а найбільшим самообманом, суть якого в тому, що “вони злі, а ми ні”.
Доведеним фактом залишається те, що в’язниця, позбавлена уваги суспільства, перетворюється на місце насилля і злоби, розквіту корупції, нехтування людською гідністю як самих в’язнів так і тих, хто їх охороняє, надуживання владою над людськими долями.
Є чимало ідеологій і доктрин, які намагаються пояснити нам причини існування злочинів у світі. Тільки суспільство без Бога ніколи не матиме достатньої мотивації для того, щоб пам’ятати про в’язнів. Лише Євангеліє стає для нас нагодою заглибитися у причину існування зла та спасенним засобом переміни людського життя, позначеного гріхом.
За два тижні до Великого Посту ми знову застановляємося над покликанням Церкви з приводу дня особливої уваги до в’язничного служіння. Хочу використати цю нагоду для підбадьорення і заохоти священиків і вірних до місії у в’язницях, також для підтримки капеланів і волонтерів, які спираються на молитовну і матеріальну підтримку вірних.
Святий Дух, що заступається за нас невимовними зітханнями, нехай провадить нас у сповненні милосердного служіння ближнім!
†Михаїл Колтун
Єпископ Сокальсько-Жовківський,
Керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ,
Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України
*Відповідно до постанови п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ (Чортків, 13-14 липня 2010 року Божого) було прийнято рішення в Неділю Про Блудного Сина присвячувати особливу увагу душпастирській опіці в’язнів.
