“Україна буде такою, якими будуть в ній люди!” – Екзарх Харківський на презентації книги о. Климентія Стасіва, ЧСВВ «Чернеча офіра Христові й Вітчизні» у Вільнюсі
У литовській столиці Вільнюсі 12 листопада 2018 року (день св. Йосафата за новим календарем) відбулася презентація книги о. Климентія Стасіва, ЧСВВ, “Чернеча офіра Христові й Вітчизні”, у ній взяв участь Преосвященний Владика Василій Тучапець, ЧСВВ, ‒ екзарх Харківський, а також, о. Вінкентій Пелих, ЧСВВ, ‒ настоятель храму і монастиря у Вільнюсі, о. д-р Франциск Шиделко,ЧСВВ, брати-семінаристи з Брюхович. Серед гостей на презентації були також високоповажні гості з Литви: Діяна Варнайте, ‒ вислуженний директор Департаменту культурної спадщини, Генуте Кіркіене ‒ історик, викладач історичного факультету Віленського університету та прихожани храму.
У вітальному слові о. Вінкентій привітав усіх присутніх та звернув увагу на важливість місії друкованого слова, що є невід’ємною складовою харизми Василіянського Чину, яку він сповняє з давніх-давен до сьогодні. Він висловив думку, що написанням цієї книги автор зафіксував важливі факти, щоб усвідомити наступні покоління, якою була ця дорога до свободи.
Владика Василій наголосив на важливому значенні цієї вже третьої книги автора, оскільки вона охоплює найдраматичніший період підпілля другої половини ХХ ст., коли отцям василіянам довелося сповняти нелегке служіння. Він поділився спогадами про те, що сам автор теж частково пережив цей важкий період. Ще дитиною часто вночі ходив з мамою на богослужіння, які відправлялися при зачинених вікнах і дверях, і тому ця тема є йому дуже близькою і важливою. “У цьому можна переконатися, ‒ сказав він, ‒ коли читаємо книгу. І хоча виросло молоде покоління, яке не пам’ятає тих часів, але це не означає, що молоді люди не повинні знати історії. Навпаки, мають знати і шанувати минуле своєї Церкви і Чину. Безсумнівно, що майбутні покоління будуть такими, якими ми їх виховаємо. Україна буде такою, якими будуть в ній люди. І обличчя Церкви сьогодні творимо теж ми.”
Отець д-р Франциск розповідав про тоталітарну систему, яка нищила життя людей, зокрема духовенства, створюючи концентраційні табори, до яких запроторювала непокірних режимові людей. Він сказав, що багатьох отців, які з тих таборів повернулися, знав особисто, спілкувався з ними, а також брав з них приклад. Вчився від них. У своєму виступі він наголосив на важливому науковому значенні цієї книги, яка вміщає дуже багато цінного архівного матеріалу.
Сам автор розповів про задум цієї книги, яка вимагала великого труду, часу, терпеливості та уваги. Адже кожна героїчна постать зобов’язувала до правдивого подання історії їхньої жертви та віри.
Отець Климентій зокрема сказав: “При написанні цієї книги я був уважний і жадібний на кожен факт і навіть на кожну подробицю. Ця книга – свого роду великий пам’ятник отцям і братам василіянам, в чому маємо велику потребу передусім ми, нині сущі. Саме завдяки зібраному цінному текстовому та ілюстративному матеріалові, ми можемо більше дізнатися про ці постаті, а отже, більше до них наблизитися та пам’ятати про них. За роки Незалежності ще перший проект такого масштабу. Щоправда, публікувалися окремі статті, інтерв’ю, спогади в періодичних виданнях, але не було книги про підпілля”.
Автор розповідав присутнім про Церкву в Україні, на яку в радянський період було піднесено каральний меч. Робили все для того, щоб навіть стерти сліди її існування, бо вона була знаком правди, справедливості й миру, тож не вписувалася в рамки тієї ментальності і тих вартостей, які несла комуністична влада. Крім цього, він звернув увагу присутніх на відвагу отців, які підтвердили вірність Богові, жертвуючи звичайним людським комфортом, здоров’ям, перебуванням у в’язницях, часто й віддаючи життя. Сьогодні ми усвідомлюємо, що їхнє мучеництво і пролита кров є «наріжним каменем», на якому вже майже 30 років будуємо теперішнє і майбутнє нашої Церкви.
Мультимедійна слайдова частина презентації дала можливість побачити присутнім ті місця, де отці в підпіллі збиралися на богослужіння, тобто краще уявити собі широке поле душпастирської діяльності, на якому отці зустрічалися з вірними по всій Україні.
Автор книги щиро подякував усім присутнім за участь у презентації, і зокрема литовцям, які допомагали греко-католицьким священикам з України у роки підпілля та в роки відродження Церкви і становлення незалежної України. “Вдячною молитвою огортаємо усіх вас, незмінних наших добродіїв”, ‒ сказав він на завершення.
Автограф від автора у книзі – найкращий дарунок для кожного, хто мав чудову нагоду доторкнутися до історії УГКЦ та Василіянського Чину, до високого слова, до вдячності і любові, яку автор виклав на сторінках цього цінного видання – книги “Чернеча офіра Христові й Вітчизні”.
Знаково, що ця книжка вийшла у світ у ювілейний рік – 400-ліття Василіянського Чину св. Василія Великого в Україні й дає широку картину його стану в період ліквідації УГКЦ в середині ХХ ст. й до сьогодні.
У фокусі уваги автора – останній найдраматичніший період історії Чину часів комуністичного режиму (1939-1989 рр.), коли він після сталінського терору пішов у підпілля, та переломний час виходу з катакомб у кінці 80-х рр., коли отці василіяни організовували вірних у боротьбі за легалізацію Церкви. Значну частину праці приділено відновленню василіянських осідків у різних регіонах України.
Книга адресована науковцям, історикам, свідомим українцям та практикуючим християнам, а також усім тим, хто цікавиться історією Церкви.
