Греко-Католики — це ж баптисти!

Дорогий Отець, я все своє життя прагнула створити щасливу родину, мати доброго чоловіка, дітей. В житті не завжди складалося так як хотілося, часто стосунки закінчувалися навіть не розпочавшись, та я продовжувала вірити, молитися Богу за просте, родинне щастя. Ось і зустріла омріяного чоловіка, Він високий, красивий, розумний, трохи молодший за мене, ми не довго зустрічалися і почали жити разом. Я щаслива, здавалося що я на небі, ми думали про дитину, та хотіли якомога швидше повінчатися. Перед пасхою чоловік запропонував поїхати в гості до батьків в одне село неподалік Харкова, ми приїхали, сіли за стіл, зібралася вся родина, так весело, жартуємо, і ось мама чоловіка питає: де Ви плануєте святити пасху, я одразу відповіла, що у монастирі в Покотилівці, там уся моя родина уже не один рік ходить. Мама закричала “О Боже, я так і знала, це всі негаразди в родині від того, що Ти ходиш до греко-католиків, та то ж не Церква а баптисти, вони змушують ходити до Храму кожної неділі, сповідатися, у них не можна вживати алкоголь, треба вінчатися, та то ж інша віра, нас Бог покарає, і уже карає. Чого Тобі не піти до Православних МП, посвятила б пасху і все, там можна домовитися, і головне то ж справжня віра!” Я пояснила що для мене означає Церква і віра в Бога, я одного разу заходила до одного Храму МП коли померла бабуся, так зі мною ніхто не хотів говорити, я тяжко перенесла цю втрату, я зрозуміла що там є Церква, є віра православна, та там нема для мене Ісуса, я Його знайшла в одному тихому монастирі, де до мене усміхнулися, говорила більше години з настоятелем про біль душі, мене зрозуміли, пояснили, та ще й напоїли чаєм…
Мене ніхто не почув, обізвали дурою, та пожаліли мого чоловіка, що за яку то кару у Тебе така жінка грішниця.
Уже на другий день чоловік забрав речі з нашого дому, обізвав мене сектанткою, сказав, що був в батюшки православного і Він сказав — то смертельний гріх.
Знаєте декілька днів я просто існувала, боліла душа і сльози лилися, та опісля наступила тиша і мир, хоча чомусь відчуваю себе використаною та вижатою.

Коли слухав цю розповідь, не думав, що мене ще хтось зможе чимось здивувати щодо відношення Московського Патріархату до нашої Церкви, я уже мав багато випадків спілкування із священиками такої Церкви, мене якось на Харківському кладовищі накрила хвиля матюків щодо Церкви, Папи, і так далі… та я здивувався, і просто заболіла душа, вірив що у цій родині буде все добре, та бачимо як суха віра, яка характеризується виключно обрядом чи культом, не несе в собі життя. Здається що ми віримо в різного Бога…
Говорити про Ісуса Христа, будувати величні Храми, дотримуватися обрядової помпезності ще не означає жити Ісусом Христом, Він так багато говорив і намагався донести до кожного головне значення свого слова, яке живе в любові до Бога і ближнього.

о.Йосиф Щур, ЧСВВ

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *