У Харкові пройшов день духовної віднови для спільноти Покотилівського Свято-Покровського монастиря ЧСВВ

11 листопада 2026 року для спільноти Покотилівського Свято-Покровського монастиря ЧСВВ пройшов день духовної віднови під проводом о. Анджея Камінського, ОР, настоятеля Домініканського монастиря в Харкові.

Під час духовної віднови роздумували над постаттю святого священномученика Йосафата, його любов’ю до Бога і Церкви та прагненням до церковної єдності.

Українська Церква формувалася в непростих історичних обставинах, коли український народ був поділений між різними державами, а релігійне життя супроводжувалося протистояннями. Саме в таких умовах святий Йосафат особливо гостро відчував потребу єдності та прагнув повернутися до спільного коріння християнського єднання, яке існувало в Церкві ще в першому тисячолітті.

Для святого Йосафата духовність не була лише сукупністю релігійних практик — це передусім живі особисті стосунки з Богом. Він жив тією вірою, у якій був вихований від дитинства, щиро любив Бога і Церкву та прагнув того, що було необхідним для спасіння конкретної людини.

На його прикладі бачимо, що справжні зміни й оновлення неможливі поза спільнотою. Не можна змінювати Церкву, віддалившись від неї. Потрібно залишатися всередині, любити її та працювати задля її добра.

Святий Йосафат показує нам три важливі виміри церковної єдності:
• єдність у духовності;
• єдність у богослов’ї;
• єдність в ієрархічному устрої Церкви.

У центрі цієї єдності завжди залишається Христос, адже саме Ісус об’єднує нас і веде до Отця.

Важливою чеснотою на цьому шляху є терпеливість. Єдність не народжується миттєво — вона потребує любові, витривалості, взаємного розуміння та готовності працювати задля спільного добра.

Приклад святого Йосафата нагадує нам, що єдність Церкви починається не з гучних слів, а з особистої любові до Бога, вірності Церкві та щоденного прагнення будувати спільноту, у якій Христос є центром усього.

Джерело: Свято-Покровський монастир