Мощі блаженної Марти Вєцкої у Полтаві

У четвер, 17 вересня о 18. 00, у Полтаві, у капличці МВС святого архистратига Михаїла будуть виставленні мощі блаженної Марти Вєцкої. Також буде відслужений акафіст до блаженної. Просимо всіх людей доброї волі взяти активну участь у богослужінні та приступити до почитання мощей.

Життя с.Марти Вєцкої було дуже коротким, тому що вона прожила лише 30 років, але їй вистачило цього часу, щоб душа її взнеслася на вижини святості.Народилася 12 січня 1874 р. селі Новий Вєц неподалік від Кожешини на Помор’ ї. Батько Марцелі, був власником маєтку,мати Пауліна походила з родини Камбровських. Родина Вєцкіх мала 13-ро дітей, а з них Марта була третьою. Хрещення відбулося 18 січня 1874 р. Дівчинку назвали Марта Анна.

В сім’ ї Вєцкіх панувала глибоко релігійна та патріотична атмосфера. В цей час Новий Вєц знаходився під пруською окупацією. Німецькі завойовники прагнули згерманізувати населення, яке проживало на території пруської окупації. Домівка Вєцкіх, як багатьох інших домів, в яких глибока віра і збережиний у сім’ях польський дух стають могутнім відпором німецькій окупації.Який був спрямований супроти пруського націоналізму названого kulturkamf, що означає “битва за культуру”. В сім’ї Марти була кожень день була спільна молитва за Батьківщину, читання духовної літератури, а на кінець велися розмови про прочитане.

Коли Марті було 2 роки вона дуже важко захворіла, що аж загрожувала їй смерть.Тоді мати дівчинки звернулася до Матері Божої П’ ясечної. І незабаром дівчинка дуже швидко видужала. Ця подія в родині Вєцкіх вважалася за диво і мала великий вплив на пізніший стосунок Марти до Матері Божої. Вона ціле життя молилася до Неї в усіх своїх потребах і засвідчила, що Марія ніколи нівчому їй не відмовила.

Мала Марта охоче допомагала матері в домашніх потребах. Сусіди дивувалися, звідки вона має цю побожність, доброту, а передусім велику радість, яка переходила на оточуючих. Вона була знана, також як шанувальниця св. Яна Непомуцена. Це вона вирішила, що біля їхнього дому при головній дорозі встановили на високому постументі фігуру св. Яна. Там можна було її дуже часто побачити, як молилася. Вона ціле життя мала особливу пошану до св. Яна, яку защепив в її дитячому серці ксьонз катехист.

3 жовтня 1886 р. Марта приступила до Першого Причастя. Відтоді більше ніж колись, вона молиться. Все більше і більше живе Євхаристєю, приступаючи до Св. Причастя в кожну неділю і свята. Ісус поступово починає займати все більше місця в її серці.

                                                                                                                                      За голосом покликання

Маючи 16 р. Марта вирішила вступити до Згромадження Сестер Милосердя (Шаритки). Вона написала листа до Хелміньської Провінції Сестер Милосердя з проханням про прийняття. Сестри пообцяли їй, що приймуть її з радістю, коли їй виповниться хоча б 18 років.

Коли Марті виповнилось 18 р. одного разу прийшла до неї її подруга, яку звали Моніка Гданєц. Вона розповіла Марті, що також хоче стати Сестрою Милосердя. Що вже вона писала до сестер в Хелмно, але вони її поки що відмовилися прийняти, тому що завойовники обмежили кількість місць.

Марта вирішує, що разом їм буде легше. Від свого імені, а також від імені Моніки звертається з проханням до Краківської Провінції Сестер Милосердя прийняти їх. Після отримання позитивної відовіді, вони вирушають до Кракова, щоб відповісти Ісусові на Його заклик.

26 квітня 1892 р. Марта і Моніка вступають до постуляту  ¹ в Провінціальному домі у Кракові на вулиці Варшавській 8, а через декілька місяців, 12 серпня розпочинають наступний етап формації- семінаріум ². Напротязі наступних вісіми місяців с. Марта пізнавала духовність і звичаї Згомадження, глибше розпізнавала своє покликання.

21 квітня 1893 р.для с. Марти надійшла довгоочікувана мить, коли вона отримала вбрання Сестри Милосердя. Як Сестра Милосердя, вона розпочала своє служіння вбогим і хворим в загальній лікарні у Львові. Там вона легко знаходить спільну мову з хворими, так впливає на них що вони змиряються не тільки із хворобою, але навіть із фактом смерті. Хворі цінують с. Марту так, що називають її своєю добродійкою.

15 листопада 1894 р. сестра Марта переїжає до лікарні у Підгайцях. Тут також з великою любов’ю і відданістю служить хворим напротязі п’яти років.

15 серпня 1897 р. складає свої перші обіти: чистоти, бідності, послуху і служіння вбогим, які вона буде відновлювати кожного року, аж до смерті.

Під тягарем брехні

Рік 1899 приніс с. Марті нові зміни, тому що вона розпочинає своє служіння в Бохні, де зустрічається із новою настоятелкою с. Марією Хабло, яка буде мати вплив на її дальше життя. Тут вона пережила тяжкі і найнеприємніші хвилини в своєму житті. Тому що один здеморалізований пацієнт, після виписки з лікарні, керуючись заздрістю, розголошує що с. Марта є вагітна від одного з пацієнтів, якого звати Ян Носаль, він був молодим студентом і родичем пароха. Вона мусила жити під тягарем несправедливого звинувачення і наклепу та недоброзичливості зі сторони мешканців міста. Однак переконлива постава настоятельки, відносно невинності с. Марти, причиняється до того, що настоятелі залишають її в Бохні, щоб довести те що вона невинна. В цьому часі с. Марта, не перестає виконувати своїх обов’язків, і з великою турботою опікується хворими, є й надалі доброю для всіх і всім посміхається. Аж врешті надходить час коли, все виясняється. Той чоловік ставши на порозі смерті відмовляється від усіх своїх звинувачень. Вона не зважаючи на те як багато витерпіла з приводу осудження, зуміла в тиші свого серця пережити все, довіряючи цілковито Богу. А Господь в особливий спосіб об’явив їй, що приготував для неї. Одного разу під час молитви с. Марта має видіння: бачить хрест з якого виходять промені і чує голос який заповідає їй терпіння і близьку смерть. Ця подія, побуджує її ще до більшої відданості в праці і зміцнює тугу за небом. 

Харизмат навернення

Незабаром с. Марта розпочинає свою службу у Снятині. Її праця не змінюється, натомість місцевий парох (зрештою, так як у Підгайцях), посилав до неї своїх парафіян з різноманітними проблемами та духовними справами. Ксьонз парох був переконаний, що тільки вона зможе повернути спокій душі, вказати дорогу до Бога. Вона була особою, яка не обмежувалася виконанням тільки своїх обов’язків, але охоче приходила на допомогу всім хто її потребував.

Сестра Марта дуже любила своє покликання, була щасливою що може служити Ісусові в особах хворих і вбогих. Вона була завжди усміхнена, врівноваженна і повна незвичайної доброти, несла полегшення не тільки хворому тілу, але піклувалася також про здоров’я душ своїх пацієнтів. На її відділенні ніхто не помер без поєднання з Богом, навіть євреї які перебували під її опікою, просили про хрещення. Сестра Марта не звертала уваги на національність і віроісповідання своїх пацієнтів, для неї вони були всі однакові, служила їм з однаковою відданістю і любов’ю.

Віддати життя

Ціле життя с. Марти, було наповнене добрими вчинками. А її смерть стала доказом того що вона по справжньому цілим серцем любила Бога і ближнього. Керуючись любов’ю до ближнього, с.Марта замінює молодого працівника лікарні, при дизинфекції приміщення після жінки хворої на тиф.Вона сама готує до дезинфекції білизну й інші речі, якими користувалася хвора. Щоб цей молодий чоловік не заразився, тому що він мав жінку і маленьку дитину. Вже на другий день появилися перші симптоми хвороби. Сестра Марта вже незмогла до кінця виконати своїх обов’язків щодо хворих і попросила одну з сестер, щоб замінила її в роботі. Хворі, побачивши в коридорі іншу сестру, зрозуміли в чому справа і почали кричати, що сестру Марту треба рятувати. Сестри і лікарі почали робити все можливе, щоб її врятувати. А тим часом, під лікарнею, молилися мешканці Снятина. Серед них були поляки, росіяни, українці і євреї, вони з нетерпінням чекали на кожну, навіть дрібну інфомацію. Навіть євреї читали молитви в синагозі просячи Бога про здоров’я для їхньої добродійки. Але воля Божа була іншою. Господь здійснив прагнення с. Марти і забрав її до себе 30 травня 1904 р.

В хвилині смерті с.Марти всі зібрані біля її ліжка були переконані, що прощаються з незвичайною сестрою, а наступні роки це підтвердили. Тому що на її могилу почали приходити усі мешканці Снятина і сусідніх місцевостей, незважаючи на вік, віроісповідання чи національність. І не перестали приходити аж до сьогоднішнього дня, вони є переконані в тому, що с. Марта завжди їм допомагатиме в усіх їхніх проблемах та потребах, з якими вони до неї звертаються.

Джерело: http://ugcc.poltava.ua/index.php/zhyttia-parafii/42-moshchi-blazhennoi-marty-vietskoi-u-poltavi