Іспит сумління «доброго парафіянина»
Усвідомлюючи, що моя віра в Господа Бога проявляється у моєму житті не «просто так і сама по собі», але у Церкві, яка присутня у тій чи іншій парафіяльній спільноті і, що моя приналежність до Церкви ґрунтується на частій і побожній участі у Святих таїнствах, на активній участі у молитовному житті та пасторальній діяльності, а також переживаючи за добро моє парафіяльної родини, роблю собі такий іспит сумління:
1. Чи знаю я назву церкви, парафії, єпископа і пароха моєї парафії, до якої я належу?
2. Чи я дійсно переживаю за спільне добро парафіяльної родини, чи, може я просто є обсерватором, споглядальником, або, не допусти Боже, критиком всього, що відбувається у парафії?
3. Скільки часу я вділяю для спільного добра – моєї парафіяльної родини?
4. Чи я ділюся моїми талантами, здатностями, вміннями, фінансами, професійними навиками, якими Господь мене обдарував?
5. Чи я готовий пожертвувати особистим добром заради спільного добра, відмовитися від чогось, щоб комусь було добре?
6. Чи за останній Богом даний рік життя, я, будучи лікарем, вчителем, столяром, бізнесменом зробив хоч одне добре діло «просто так» для добра парафії?
7. Чи я спричинився до краси храму, в якому я молюся Господеві?
8. Чи я запропонував мою допомогу і послуги моєму пароху?
9. Чи я беру активну участь у всіх парафіяльних заходах – богослужіннях, паломництвах, прощах, таборах, «Школі віри», катехизаціях, навчаннях?
10. Чи я люблю мою парафію, мій храм і мою парафіяльну спільноту, розповідаючи про них моїм друзям і приятелям? Чи я їх запрошую відвідати нашу парафію?
Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1594220277458167&set=a.1384743401739190.1073741829.100006106292825&type=1&fref=nf
