Пастирське послання

Вих. ВА 23/215

Всесвітліші та всечесніші отці!

«Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр. 1, 15). Такими словами євангелист Марко передає нам зміст євангельської проповіді, яку проголошував у повноті Духа Святого Господь наш Ісус Христос. Ця повнота часу — ніщо інше, як сповнення та звершення історії людини і Всесвіту в особі Ісуса з Назарету. Присутність вічного Бога серед мінливого сьогодення робить цей час повним.

Ісус Христос, почавши проповідувати, каже: «Покайтесь!» (Мт. 4, 17). Покаяння, до якого Він нас кличе, — це не тільки потреба повсякчасно звільнятися від людської гріховності та недосконалості, а й заклик віднайти «вічну сучасність» Євангелія, яке ми повинні щоденно втілювати у своєму житті. Саме ця вічна Христова досконалість, яка й сьогодні присутня у світі через Його Церкву, спонукає нас виправляти давні недогляди й помилки, не боятися всього нового і доброго, що дає нам змогу більше і краще сповнювати наш час у цьому світі Божою присутністю. Наш Спаситель «своїм воскресінням третього дня розірвав кайдани минущості» (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», п. 537). Він впроваджує вічність у час, сповнює його Собою, перетворює час із кількісного в якісний, — у час нашого спасіння.

У літочисленні Церква не створювала власних систем і методів, а послуговувалася досягненнями науки. Визначення святкових дат літургійного року, яке здійснювалося за сонячним або місячним календарними циклами, християни ніколи не вважали чимось таким, що належить до змісту їхньої віри або чистоти та незмінності Апостольського передання Церкви. Календар не становив частини істинної церковної Традиції чи ідентичності християнина, а мислився як елемент людського і мінливого звичаєвого права та устрою суспільного життя. Тому він повсякчасно потребує осучаснення і покращення, вдосконалення.

Понад півтора тисячоліття Церква користувалася календарем, який був запроваджений 1 січня 45 року до Різдва Христового імператором Юлієм Цезарем. Однак згодом астрономи з’ясували, що цей дохристиянський юліанський календар був неточним і накопичував розбіжності між реальним рухом Сонця і календарними датами. Керуючись рекомендаціями астрономів, папа Григорій XIII 4 жовтня 1582 року скорегував календар, узгодивши його з астрономічним роком. З поваги до особи Римського Архиєрея запроваджений ним новий календар отримав назву григоріанського. Поступово календарна реформа, зважаючи на її наукову обґрунтованість, була прийнята протестантськими країнами та більшістю православних народів. На жаль, Київська митрополія через тогочасні міжконфесійні протистояння відмовилася впровадити григоріанський календар, внаслідок чого розбіжність церковного календаря з реальним рухом Сонця зростала і сягнула в ХХ ст. 13 днів.

Оновлення календаря — відповідь Церкви на запити вірних

Календарні дискусії вирували в Україні ще в XVI—XVII ст. На початку ХХ ст. почався процес переходу на григоріанський календар поодиноких громад нашої Церкви за кордоном, але в Україні він з різних причин був зупинений. І ось в останні роки полеміка відновилася. Стало очевидним, що юліанський календар втратив свою роль виразника нашої ідентичності та запобіжника асиміляції, натомість становить у цій царині перешкоду і проблему. Для того щоб зберегти самобутність Київського християнства в сучасному світі, його богословську і літургійну, духовну і канонічну традиції, ми потребуємо їх справжнього і всеохопного оновлення та оживлення, а не імітації та закостеніння.

Саме з цією метою Архиєрейський Синод УГКЦ в Україні вирішив у лютому 2023 року, після попередніх консультацій зі священниками, монашеством і мирянськими спільнотами, зважаючи на історично-суспільні реалії та душпастирські рації, запровадити з 1 вересня 2023 року календарну реформу. Ми разом з усією повнотою нашої Церкви відчули, що для нового літургійного календаря в Україні сповнився час! Саме зараз настав слушний історичний момент для нашого літургійного навернення, для осучаснення нашої проповіді і обнови життя з віри у Христове Євангеліє через богослужбовий вимір нашого церковного буття.

Оновлюючи літургійний календар, наша Церква втілює в життя те, що назріло давно. Відтепер УГКЦ в Україні, починаючи з 1 вересня 2023 року Божого, у відповідь на знаки часу дотримуватиметься григоріанського стилю у відзначенні нерухомих свят, які ми обчислюємо за астрономічним сонячним календарем. Дні рухомих свят, які підраховують за місячним календарем, зберігаються згідно з теперішньою Пасхалією — ми очікуємо на те, що невдовзі всі християнські Церкви встановлять спільний осучаснений спосіб визначення дати Пасхи.

Церковний календар — вияв єдності Церкви

Церква від початку бажала, щоб її літургійний календар був засобом для осягнення єдності між християнами. І свята завжди гуртували людей. Віримо, що календарна реформа сприятиме єднанню вірних нашої Церкви в Україні та за її межами, адже більшість наших закордонних єпархій та екзархатів уже раніше впровадили новий стиль.

Перехід на новий стиль дасть нам змогу відзначати більшість свят літургійного року разом із Західною Церквою і тими православними Церквами світу, які дотримуються григоріанського календаря. А завдяки тимчасовому збереженню старої Пасхалії, принаймні для наших потреб в Україні, ми зможемо переживати і надалі Святу Пасху та пов’язані з нею літургійні ритми одночасно з православними братами.

Оновлення календаря викликане бажанням бути відповідальними в християнському покликанні

Оновлення церковного календаря не повинно стати лише механічним зміщенням дат на 13 днів. Церква бажає, щоб разом зі зміною календаря змінювалися і ми. Постійний заклик Христа до покаяння — переосмислення всього свого життя — актуальний тепер як ніколи. Не біймося вдосконалюватися, особливо коли йдеться про зростання у вірі! Бо лише в такий спосіб ми зможемо стати справжніми християнами, покликанням яких є щоразу краще втілювати свою віру в сьогодення. Християнське життя не має проходити в якомусь замкненому вимріяному світі. Церква покликана бути живою спільнотою, яка вносить благодать Святого Духа в усі виміри буття людини. До такого творчого і відповідального підходу вона заохочує і своїх дітей. Тому особисті емоції та звички не повинні зупиняти здорового розвитку церковної спільноти. Не варто озиратися на застарілі стереотипи і страхи: маємо відважно рухатися вперед до того, що відкриває нам перспективу інтенсивнішого духовного зростання й майбутнього вічного життя.

Оновлення календаря — нагода для осмислення церковних свят

Оновлення календаря є доброю нагодою для його глибшого вивчення. Головне при цьому — не згадування старих дат свят чи запам’ятовування нових, а заглиблення в їх сенс, осмислення того, що вони означають, чому ми їх вшановуємо певного дня. Бо ж відзначення літургійних свят є не тільки щорічним спомином минулих подій, від яких нас відділяє певний часовий проміжок. Святкуючи Різдво Христове чи Богоявлення, Пасху Господню чи Пресвяту Тройцю, ми силою і діянням Святого Духа стаємо їх активними учасниками, маємо нагоду їх пережити та преобразитися в них! Тож істинність християнського свята залежить не від зовнішніх чинників: астрономічних феноменів Сонця або Місяця, від звичаю або чийогось приватного рішення, — а від чинників внутрішніх. Свято настає тоді, коли його святкує Церква Христова і коли вона, як Господня наречена, взиває в молитві, разом з нами, до свого Небесного Жениха, встановивши за натхненням Святого Духа відповідний день і час. Це момент, коли, за словами Івана Богослова, «і дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром» (Одкр. 22, 17).

Літургійні свята, зокрема Воскресіння і Різдво Христове, Богородичні свята і дні пам’яті святих, є осягненням сенсу нашого існування у світлі подій з життя Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії та праведників минулого. Вони важливі як для Церкви в цілому, так і для поодиноких вірних. Саме цей зв’язок розкривають богослужбові тексти, зокрема тропарі та стихири, кожного свята. Тож оновлення церковного календаря зможе сповнити новим сенсом наше духовне життя.

Літургійне життя як вростання у вічне таїнство Христа

Літургійні вшанування свят церковного року позначені таїнством присутності живого Господа нашого Ісуса Христа серед спільноти Його Церкви. Щороку саме Він відкриває перед нами можливість взяти участь у цьому таїнстві. І щороку Церква відгукується на це запрошення завершальним тропарем пасхального канону: «О Пасхо велика і найсвященніша, Христе! О, Мудросте, і Слово Боже, і Сило! Подавай нам тісніше з Тобою єднатися в невечірньому дні Царства Твого» (Пасхальний канон св. Івана Дамаскина).

Хай же оновлений церковний календар посприяє вростанню в життя Христа кожного вірного нашої Церкви. Хай ця реформа допоможе нам бути найкращими християнами нашого часу, поведе нас ще глибше дорогою святості, принесе щедрі плоди в наше повсякдення, осяваючи його світлом вічності, і стане рішучим та відповідальним кроком у реалізації душпастирської місії нашої Церкви.

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Походу із чесним Деревом чесного і животворного Хреста,
Святих сімох мучеників Макавеїв, і матері їх Соломії, і старця Єлеазара,
день згадування Хрещення Руси-України,
14 серпня 2023 року Божого