Владика Василій, Екзарх Харківський: Дякую Богові за його благодать, яку Він щедро зсилає на нас
2 квітня виповнилося п’ять років від дня створення Харківського екзархату УГКЦ. А 21 травня відзначає п’ятиріччя єпископської хіротонії преосвященний Владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський.
Преосвященний Владико Василію, цей рік є ювілейним для Харківського екзархату, адже минає п’ять років від його створення та п’ять років вашого Архиєрейського служіння на сході України. Якими є особливості служіння у Харківському екзархаті?
Справді, цього року минає п’ять років відтоді, коли Апостольська столиця поблагословила рішення Синоду нашої Церкви про створення Харківського екзархату на території трьох областей Східної України: Харківської, Полтавської та Сумської. Служіння на цій території має свої особливості, які випливають з об’єктивних причин. Насамперед, варто зазначити, що Східна частина України понад 70 років перебувала під впливом атеїстичної радянської пропаганди, яка намагалася різними способами вирвати віру із душі нашого народу. Тому є частина людей, яка вважає себе атеїстами. Але в той же час є багато людей, які шукають Бога, які цікавляться питаннями віри та є відкритими до Церкви. Вони ще не знайшли шлях до Бога, та все ж шукають його. Другим особливим моментом є те, що в минулому наша Церква не була присутня тут, на Сході. Але через різні життєві обставини наші вірні опинилися на цій території, тож виникла потреба надати їм духовну опіку. Коли Українська Греко-Католицька Церква була переслідувана, і священики не могли вільно та відкрито служити в храмах, тоді звершували Святі Таїнства таємно, підпільно по домах. На запрошення наших вірних священики також приїжджали в східні області України і в їхніх домах звершували богослужіння. Після легалізації Української Греко-Католицької Церкви та проголошення Незалежності України у 1991р. наші вірні почали офіційно реєструвати громади. Таким чином повстававли греко-католицькі парафії на сході України. Тому найперше ми стараємось надати пастирську опіку нашим вірним, які мешкають у східних областях. але крім цього також намагаємось нести світло Євангелія тим, хто перебуває у пошуках шляху до Бога. Ще одним викликом для Церкви є війна на Донбасі. Через неї багато людей залишили свої домівки і оселилися в сусідніх областях, зокрема у Харківській. Тому наша Церква через благодійну організацію Карітас надає всебічну допомогу для внутрішньо переміщених осіб, щоб забезпечити їх базові життєві потреби. На даний час дуже важливим є соціальне служіння Церкви, вияв милосердя до тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Ось такі я би виділив особливості церковного життя на сході України.
Які найбільші здобутки екзархату можна виділити за ці п’ять років?
Екзархат зростає чисельно. У 2014 році ми мали 13 священиків і 18 парафій, а в даний час в екзархаті служать 18 священиків на 23 парафіях, ще кілька громад чекає на реєстрацію. Також варто зазначити, що від Харківського екзархату навчається десять семінаристів: у Київській, Львівській та Івано-Франківській Духовних Семінаріях. На наступний рік ми будемо мати уже перших випускників, що дасть можливість відкрити нові парафії.
Також на території Харківського Екзархату є чотири монастирі: один чоловічий і три жіночі. Маємо монастир отців Василіян у Покотилівці Харківської області, також у Харкові понад десять років служать сестри Згромадження св. Йосифа. Цього року виповнюється десять років служіння сестер св. Вінкентія, які відкрили Дім милосердя у с. Деменки Полтавської області та виховують п’ятеро сиріт. І нещодавно у Полтаві розпочали служіння сестри Василіянки. Важливо, що екзархат розвивається не лише чисельно, кількісно, а також духовно: на парафіях проводиться катехизація, читання Св. Письма, соціальна робота.
Дуже важливим є створення структур нашої Церкви в східних областях. На даний час ведемо будівництво п’яти церков: дві з яких, у Біликах та Деменках на Полтавщині, плануємо освятити цього року. На завершальному етапі перебуває будівництво Катедрального собору св. Миколая Чудотворця у м. Харкові та розпочато будівництво осідку єпископа біля собору.
Також важливим є те, що наші священики мають можливість інтелектуально та духовно розвиватись. В екзархаті проводимо формаційні курси для духовенства, реколекції для священиків і їхніх сімей. Спільні зустрічі та спілкування допомагають створити братню та родинну атмосферу.
Щодо соціальної праці, то в екзархаті активно працює «Карітас Харків», який надає допомогу вимушено переселеним особам із Донбасу та людям, які знаходяться у важких життєвих обставинах. Також наші капелани служать з 2014 року у Харківському військовому госпіталі, надаючи духовну опіку не лише військовим, а й медикам. Щороку у співпраці з Комісією охорони здоров’я організовуємо для медпрацівників поїздки по святих місцях та лекції на теми християнської етики.
Щораз більшого значення у нашому екзархаті набирає щорічна піша проща з Харкова до Покотилівки. Духовенство, вірні, зокрема молодь, вирушають від собору св. Миколая Чудотворця у Харкові до Покотилівського Свято-Покровського монастиря отців Василіан, долаючи пішки близько двадцяти кілометрів. У монашій обителі служиться Вечірня, проводяться нічні чування, і завершується проща Архиєрейською Літургією та відпустом. Варто додати, що кількість учасників пішої прощі щороку зростає, люди об’єднуються у спільній молитві за мир в Україні.
Також вірні Харківського екзархату беруть участь у загально церковних прощах: до Зарваниці, Києва, Вишгорода. Молодь долучається до піших прощ до Унева і Гошева. Також молодь активно бере участь у таборах в Карпатах та на морі і як аніматори допомагають на парафіях проводити «Веселі канікули з Богом».
Які плани в екзархаті на найближчий час і дальшу перспективу?
Маю сильне бажання, щоб в кожній нашій парафії проводилася катехизація дітей, молоді і дорослих. Щоб діти вміли молитися, знали Божі заповіді і жили за ними. Адже від них залежить майбутнє нашого народу і України. Також плануємо завершити зведення храмів, які зараз будуємо та розпочати будівництво нових. Прагну, щоб кожна наша парафія мала храм.
Знаємо, що Харків – багатоконфесійне місто. Отож, як складаються відносини з представниками інших християнських церков?
У Харкові є три ПравославнІ Церкви різних юрисдикцій, також Римо-Католицька Церква (РКЦ) та Вірменська Апостольська Церква (ВАЦ). З ними у нас добрі та братні відносини. Щороку у січні ми проводимо Тиждень молінь за єдність між християнами, де почергово служимо спільні молебні у храмах різних конфесій Харкова: РКЦ, Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ, УПЦ КП (тепер ПЦУ), ВАЦ. Особливо хочу відзначити братні і теплі відносини з РКЦ, спільну участь в богослужіннях на великі свята: Різдво, Великдень та храмові свята. Також тісно співпрацюємо з Архиєпископом Ігорем (Ісіченком), Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ. Спільно організовуємо різні заходи, зустрічі, конференції, презентації.
Які виклики, проблеми, труднощі має Харківський екзархат?
Найперше, війна на Донбасі. Її руйнівні наслідки впливають на кожного. Вона є викликом як для країни, так і для екзархату. Адже у Харківській області є дуже багато вимушено переміщених осіб (ВПО). Ми стараємось їм допомогти не лише матеріально предметами першої необхідності, але також надати постраждалим психологічну, юридичну допомогу, духовну опіку і підтримку. Церква намагається всіляко сприяти реабілітації дітей, що пережили жахіття війни, їх батьків, а також допомогти в міру можливості тим, хто опинився у важких життєвих обставинах.
Іншим викликом для нашого екзархату є, як вже було сказано, створення структур нашої Церкви, будівництво осідку єпископа у Харкові та храмів. На жаль, не завжди місцева влада є відкрита до співпраці з нашими громадами і відмовляє їм у виділенні земельної ділянки під будівництво храму: наприклад, така ситуація є в Сумах, Охтирці, Кобеляках.
І все ж, з Божою допомогою, зроблено досить багато. Цього року 2 квітня ми відзначили п’яту річницю створення Харківського екзархату подячною Святою Літургією у нижньому храмі святих апостолів Петра і Павла у Харкові. Споглядаючи на пройдені роки, хочу промовити лише одне: дякую Богові за його благодать, яку він щедро зсилає на нас.
Розмовляла Уляна Тимчук
