Владика Василій (Тучапець): Боже милосердя все може змінити і принести мир
2 квітня у Харківському екзархаті відзначили подвійне свято – другу річницю створення екзархату та храмове свято в монастирі св. Івана Павла ІІ (Згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ). У цей день Владика Василій (Тучапець) очолив Святкову Літургію у каплиці монастиря св. Івана Павла ІІ. Свою проповідь Екзарх Харківський розпочав із роздумів над Євангелієм про покликання Матея. Владика Василій звернув увагу на Ісуса, який сідає за стіл з митарями та грішниками. «…З ними він разом сидить, з ними спілкується, з ними розмовляє. Христос не погорджує цими людьми, які, можливо, є погорджені в суспільстві, але навпаки Він йде до цих людей. І коли книжники і фарисеї дорікають учням, чому Учитель сидить і їсть разом з митарями та грішниками, то Христос каже, що не здорові потребують лікаря, але хворі, «…я прийшов кликати не праведних, а грішних…» до покаяння. І справді, Христос іде до цих грішних людей, Він перебуває разом з ними, Він спілкується з ними. І ми бачимо, як Божа любов, яку Він виявляє до цих людей погорджених, грішних, робить великі зміни в їхньому житті. Митар, грішний левіт, став учнем, апостолом Христовим. І, без сумніву, ця зміна також пройшла в його особистому житті, з грішника він став великим апостолом. І також в житті кожного з тих, що сиділи там за столом з Ісусом, велике Милосердя Боже зробило велику переміну. І в цьому є велич і сила Божої Любові і Божого Милосердя.
Великим проповідником і ширителем Божого Милосердя був також святий Папа Іван Павло ІІ, на честь якого є освячена ця каплиця. Він не погорджував ні країнами, ні народами, ні людьми, які були відкинуті в суспільстві, які, можливо, були грішними, погордженими, він йшов до таких людей, він розмовляв з такими людьми, був тим свідком Божої Любові і Божого Милосердя по відношенню до них. Тому дуже важливим для себе завданням він бачив, щоби це Боже Милосердя ширити не тільки словом. Він дуже хотів, щоби святиня на честь Божого Милосердя повстала у Кракові, в тому місці, де він був Архиєпископом, Кардиналом. І справді її спорудили. На посвяченні цього храму він сказав також такі знаменні важливі слова, ще раз звертаючись до Церкви, до народу, до людства, про важливість Божого Милосердя в житті людини. Він каже, що сучасна людина в наш час дуже часто губиться серед різнорідних проявів зла, і це зло настільки її обкручує, настільки заманює людину, що вона блукає роками в тих тенетах зла та гріха і не бачить якогось виходу з цієї ситуації. І він каже, що саме сила і безмежна Любов Божа є цим світлом, яке може вивести людину з її загублення, з цього відчаю, в який деколи людина потрапляє. Тоді, перебуваючи на посвячені цієї святині, святий Папа сказав, «що з цією метою ми освятили цю величну святиню, щоб люди, приходячи до неї, могли відкрити в Христі обличчя Отця, який є Отцем Милосердя і Богом всякої утіхи, повторюючи слова апостола Павла до Коринтян, щоби через цю Любов і Милосердя Ісуса Христа люди могли відкрити також цю безмежну любов Отця до кожного з нас». Далі Папа у цій промові говорив, що, мабуть, на всіх континентах з глибини терплячого серця лине благання про милосердя. Воно особливо проявляється там, де панує ненависть, де є бажання помсти, а особливо там, де є війна, війна, яка приносить біль і смерть невинних людей. Лише Боже Милосердя і Божа Любов може змінити серця і уми людей, і лише вона може принести і зродити мир в цій болючій ситуації війни.
Наскільки ці слова святого Папи Івана Павла ІІ є актуальні також для нас в теперішній час, коли наш народ і наша країна переживає біль війни і біль втрати людей. Скільки також покалічених людей, скільки горя, біди і болю приносить війна. Здається, що немає сили, яка могла б зупинити цю біль, цю війну і цю агресію. Я думаю, слова Папи повинні стати і для нас цим заохоченням, щоб ми також повірили в цю велику Любов і Милосердя Господнє, що Господь може змінити серця і уми людей. Боже милосердя може все зробити! Все може змінити і принести мир!
Згадуючи це безмежне велике милосердя, яке Господь має до кожного з нас, ми вшановуємо пам’ять святого Івана Павла ІІ, бо саме 2 квітня він відійшов до вічності. Сьогодні ми також освятили ікони і, зокрема, ікону в честь святого Папи, який був проповідником і свідком Божого милосердя, щоб його слово, приклад, його віра також допомагали нам повірити в силу і безмежне милосердя Бога до кожного з нас і нашого народу.
Сьогоднішній день – це також є день, коли два роки тому столиця Апостольська поблагословила рішення Синоду нашої церкви і було створено Харківський Екзархат. Це також є вияв Божого Милосердя і до нашої Церкви і також до нашого народу. Завдяки цьому ми бачимо, наскільки в час цих останніх двох років випробувань, зокрема тут на Сході України, скільки наша Церква змогла зробити, щоб допомогти людям вимушено переселеним, які потребують справді цього свідчення Божої Любові і Божого Милосердя. Скільки наша Церква допомогла пораненим в госпіталі. Всі священики служили цим пораненим, щоб також їм проявити цю силу Божої Любові і Божого Милосердя. І, напевне, скільки ще доведеться нам проявляти це милосердя! В сьогоднішній день ми дякуємо Богові за всі ці дари, які Він проявляв і проявляє до нас, до нашого Екзархату.
Вітаючи всіх нас з цим святом, також дякуючи Богові, хочу побажати, щоб і цей монастир, який є освячений на честь святого Папи Івана Павла ІІ, і всі інші наші монастирі, осередки та парафії, щоби вони також були осередками Божої Любові і Божого Милосердя. Щоб люди, які приходять сюди могли досвідчити цієї Божої Любові, щоб кожен з нас і священики, і монахи, і монахині були цими апостолами і свідками Божого Милосердя в сучасному світі. Амінь.
