Владика Василій (Тучапець): Бог є милосердний і хоче, щоб ми також наслідували Його милосердя

20160612_151314Вітаю всіх вас з першим невеличким ювілеєм – 5-річчям вашої парафії, вашої громади, яка є на честь Вознесіння нашого Спасителя. В цей день Вознесіння ми разом з Церквою прославляємо Господа словами «Вознесися на небеса Боже і по всій землі слава Твоя!» Після того, як Ісус Воскрес із мертвих, Він не відразу Вознісся на небо, але 40 днів з’являється своїм учням. Чому? Для того, щоб їх утвердити у вірі. Вони бачили, як Ісуса ув’язнили, вони також знали, що Пилат видав вирок, щоби розп’яти Спасителя. Вони знали, що Його розп’яли, Він помер і поклали Його до гробу. Вони чули, що Він воскрес, але, як каже Євангелист, не вірили. Тому Ісус з’являється учням, з’являється в різний спосіб: проходить через зачинені двері і каже: «Мир вам», і вони перелякані, побачивши Його, не знають, чи це є привид чи це живий Христос, який був з ними. Лише коли Ісус разом з ними їсть, коли Тома доторкається до Його ран, тоді переконуються, що це є Спаситель, що Він справді Воскрес. І ось, коли Ісус переконав апостолів, доказав їм, що це Він, той, який був разом з ними, що Він є Господь, що Він є не лише людиною, але Він є Богом і силою свого божества воскресив це смертне тіло, що смерть не має над Ним влади, що Він є живий Бог! Лише тоді Христос, зібравши учнів, каже, що «ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і хто повірить і охреститься, той спасеться, хто не повірить, цей буде осуджений». Сказавши, що «я іду і пришлю вам іншого Утішителя – Духа Істини, і коли зодягнетеся силою з висоти, тоді підете звіщати, будете моїми свідками, почавши від Єрусалиму, в Юдеї, Самарії, по всьому світу». Лише після цього Христос, поблагословивши учнів, почав возноситись від них.

Дуже цікавий розповідає момент Євангелист Лука, що учні бачили, як віддаляється Христос, на хмарах був взятий і вознісся на небо, але з’явилися їм два мужі, які сказали: «Чого дивитись на того, який виходить на небо? Він так само прийде вдруге на цей світ». І дуже цікаво, що учні після цього, поклонившись Господеві, каже Євангелист Лука, з радістю повернулися в Єрусалим. Чому саме з радістю вони повернулися? Адже Христос Вознісся, немов би відійшов від них, вже немає Його серед них в тілі. Напевне, що логічніше би було, щоб апостоли сумували, що Христос відійшов від них, а вони не сумують, а навпаки радіють, каже Євангелист «в радості відійшли до Єрусалиму». Чому? Тому що, найперше, вони пам’ятали слова, які сказав Христос, що «іду, щоб послати вам іншого Утішителя», також Він їх запевнив, що «ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку, не залишу вас». Я думаю, що найважливішим в цей момент було це благословення Спасителя, яке зійшло на апостолів і присутність Божого благословення і Божої благодаті в їхньому серці, дала відчуття того, що Бог не є десь далеко, Він возноситься далеко від них, але Він в той же час є також близько. Він дуже близько! Він в їхньому серці! Оця близькість Бога, саме вона переповнювала їхні серця, що Господь є разом з ними, що Він не залишив їх, але перебуває разом з ними.

Дорогі в Христі! Вшановуючи Вознесіння Спасителя, ми вшановуємо також ще одну правду. Христос, воскресивши людське тіло, яке прийняв на себе, возносить це тіло на небо, вказуючи, що настане час, коли кожен з нас також воскресне зі своїм тілом і зійде на небо. Христос перший Возносить це тіло на небеса. Але в той же час через цю подію Христос хотів показати ще один дуже важливий момент, що він є Бог, який є Неосяжний, Незбагненний. Людина навіть не може собі уявити Його і подумати про Нього своїм людським розумом. Він, напевне, є дуже далеко, але в той же час, Він є Богом, який є близько, який є дуже близько. Саме тому в 2016 році Папа Франциск проголосив Ювілейний Рік Милосердя Божого. Невипадково він це зробив, але саме для того, щоби ще раз пригадати всім вірним і всім людям, що Бог не є Богом якимось далеким, який не цікавиться людиною, що Бог не є Богом, який лише карає людину, але Бог є Богом Милосердним, який є близько, який хоче бути близько до кожної людини, який є Богом, який нас любить, який не шукає, щоби людину покарати, але є Богом, який нас любить і готовий простити все людині, якщо вона звертається до Нього. І хоче, щоби людина відчувала ту любов і близькість до Бога.

Дорогі у Христі! Що нам не дозволяє відчути ту близькість Бога? Найперше, це наша байдужість. Коли людина є байдужою до духовних речей, коли вона живе лише речами земними, матеріальними, і вся її увага, всі її старання звернені до цього, то звичайно, що вона не має часу ані помолитися, вона не має часу також, щоби прийти до храму, вона не має часу, щоби прийняти Святі Таїнства. І саме це, що людина десь поглинута своїми життєвими клопотами і не дбає, не пам’ятає про духовні речі, саме це десь нас віддаляє від Бога. Бог тоді для нас є далеко. Він не відіграє якогось важливого значення в нашому житті, не є тим живим Богом, який нас любить, якого ми відчуваємо. І навпаки, коли людина в своєму житті звертається до Господа в молитві, коли вона старається жити за Його заповідями, виконує Його заповіді, вона відчуває Його благословення. Вона відчуває Його підтримку, Його охорону. І тоді для людини Бог є тут в її серці, в її сім’ї, в її родині. Він є справді близько. І та людина сама може переконатися на особистому власному досвіді.

Дорогі в Христі, запитаймо сьогодні себе «Як в моєму житті? Чи в моєму житті Бог є десь далеко, чи Він є близько. Як я сприймаю Бога? Чи Бога, який мене тільки хоче покарати за мої якісь недоліки чи навпаки, я сприймаю Бога, як Того, який є Милосердний по відношенню до мене? Який мене любить, який готовий також мені все простити? Бо саме таким є Бог, про якого каже Євангелист Іван «Бог є Любов». Не знайшов якогось іншого слова, але саме це, що Бог є Любов. І справді, Бог нас любить, Бог є милосердний і хоче, щоб ми також наслідували Його милосердя. Щоб ми також любили один одного, щоб ми були милосердними по відношенню до наших ближніх, бо «все те, що ми зробили  одному з братів наших найменших, ми Йому зробили», зробили Господеві.

Дорогі в Христі, сьогодні прославляючи Вознесіння нашого Спасителя і Господа, нехай кожен з нас, подібно як апостоли, з вірою могли поклонитися Йому, віддати Йому славу, і щоб ми могли також як і вони, з радістю відійти з того храму, щоби Господь в нашому житті не був Богом далеким, але Богом близьким. Нехай наша молитва, наше життя, яке стараємося жити згідно з Його заповідями, нехай ці добрі діла милосердя по відношенню до потребуючих людей, нехай вони відкриють для нас обличчя Бога, який є Богом Милосердним, який є Богом, який нас любить, який є близько, щоби ми могли у нашому житті відчувати Його присутність через Його благословення, через Його благодать, яка нас охороняє, яка дає нам здоров’я, яка також сприяє в наших всіх життєвих справах. Якщо не буде Божого благословення, тоді марні наші плоди і наші старання. Нехай Його благословення, Його благодать завжди перебуває в наших серцях, в наших родинах, і приносить здоров’я, згоду і любов. Амінь!

12 червня

с. Витівка Полтавської області

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eskişehir eskort - eskort bodrum - escort - ankara eskort - eskort mersin