Екзарх Харківський: Євангеліє, заповіді Христові повинні стати духовним фундаментом української нації

Єпископ Василь (Тучапець), який минулого року очолив Харківський екзархат УГКЦ, дав інтерв’ю «Справжній варті», де розповів про діяльність своєї церкви та висловив власні думки щодо розвитку духовності та громадянського суспільства в Україні та на Слобожанщині зокрема.

Ви очолюєте харківську кафедру з літа минулого року. Які ви бачите перспективи розвитку УГКЦ на Слобожанщині?

Минулого літа був утворений харківський екзархат УГКЦ і мене призначено його єпископом. Утворений він був для того, щоб забезпечити опіку наших вірних тут, на Слобожанщині. Крім того церква також постійно повинна проповідувати Євангеліє, звіщати слово Боже. Тому що є багато людей, які ще не пізнали істинного Бога. Вони шукають його. І неодноразово люди потрапляють в різні секти. При чому вони не тільки втрачають якійсь матеріальні цінності, а й, щонайгірше, гублять свої душі.

Які перспективи розвитку церкви? Ну бачите, це залежить не тільки від нас як від людей, від наших старань, від наших можливостей, а й від божого благословення. Якщо ми згідно його велінням будемо жити та служити, то він буде благословити цю працю. Так що перспективи є хороші. Хоча все в більшій мірі залежить від Бога.

Чи співпрацюєте ви з представниками інших християнських конфесій та громадських організацій?

Наша церква є відкритою до діалогу з кожною християнською конфесією. Ми відкриті до співпраці. Наприклад, цього року ми проводили тиждень молінь за єдність церкви. І в тих молебнях брали участь представники римо-католицької церкви, УАПЦ, УПЦ КП. Тоді кожного дня в іншому храмі відбувалася спільна молитва. Були представники  різних конфесій. Так що це дуже важливий об’єднавчий момент між християнами. Щоб ми не ставилися вороже до один-одного і пам’ятали про те, що ми повинні згідно христових заповідей любити один одного. Можливо, у нас трошки немає якихось близьких відносин з УПЦ МП. Але ми відкриті до діалогу і готові співпрацювати. Ми не налаштовані вороже до жодної конфесії.

Щодо співпраці з громадськими організаціями, то я знаю, що в минулому наша церква, наприклад, співпрацювала з Спілкою Української Молоді. В їх офісі ми проводили духовні зустрічі з молоддю, студентами. Зараз також проходить співпраця, наприклад, з волонтерськими організаціями по допомозі вимушено переселеним особам чи пораненим. В таких напрямках ми зараз співпрацюємо.

Що ви можете сказати про розвиток громадянського суспільства на Харківщині, особливо в контексті останніх подій?

Мені здається, що після всіх подій громадянське суспільство проявилося доволі виразно. І воно розвивається. Наприклад, перед Харковом я був в Києві. Бачив, як під час Майдану ця несправедливість по відношенню до людей, неповага до свободи об’єднала киян для того, щоб відстоювати справедливість, правду і чисто людські цінності. Останні події на Донбасі також спонукали наше українське суспільство до цього. Небувалий волонтерський рух, напевне, є ознакою того, що громадянське суспільство в Україні є. Його вже ніхто не зможе задушити. Воно буде розвиватися, хоча його треба підтримувати. Мабуть, це одна з виразних ознак того, що українська нація сформувалася. І вона розвивається.

Розкажіть, будь ласка, чи займається ваша церква волонтерською діяльністю? Якщо так, то якою?

Крім того, що церква звіщає слово Боже, вона також повинна своїми діями, своїми вчинками підтверджувати те, чого вона навчає. І тут дуже важливим є служіння нужденним, тим, хто страждає, хто терпить. Минулого року був створений благодійний фонд «Карітас», який допомагає дітям переселенців. Допомагали також людям на Донбасі, в тому числі і в Слов’янську. Відбудовували місто після того, як його було звільнено. Зараз більшою мірою наша діяльність скерована на допомогу людям, які постраждали через військові дії.

Чи можна сказати, що українське суспільство є роз’єднаним? Що можна зробити задля щоб його консолідувати?

Роз’єднаність, напевне, спричинена різними факторам. В тому числі й історичними. Бо один вплив був на Заході України, а зовсім інший – на Сході. І все це посприяло формуванню трошки іншого менталітету у людей. Але ми не повинні забувати, що вже 24 роки Україна існує як єдина держава. І це також формує та змінює людей і на Заході, і на Сході України. І формує з нас єдиний народ. Напевне, на це ще потрібен час. Адже десятки, сотні років люди виростали під впливом інших культур. Так само потрібен час, щоб викристалізувалась модель чи образ українця, української держави. Мабуть, це завдання держави, яка повинна ідею української державності якомога ефективніше впроваджувати і пропагувати.

Але дуже важливим, на мій погляд, є момент духовний: це духовна єдність українців. Хоча ми належмо до різних конфесій, але в переважній більшості ми є християнами. Тому Євангеліє, заповіді Христові вони повинні стати духовним фундаментом української нації. Ті духовні християнські підвалини, вони є важливими в формуванні єдиного української народу і української державності.

І наостанок, чого би ви хотіли побажати мешканцям Слобожанщини?

Ми незабаром будемо святкувати найбільше свято – воскресіння нашого Спасителя. Через своє воскресіння Христос переміг смерть, переміг гріх, переміг зло. І я хотів би побажати щоб кожен з нас в своєму житті переміг і залишив все те, що є недобрим. Все те, що є грішним. Хочу побажати всім радісних веселих свят, а особливо миру. Щоб в цьому році ми могли нарешті жити в мирній державі.

Юлія Гуш

Джерело: http://varta.kharkov.ua/articles/1105926.html

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eskişehir eskort - eskort bodrum - escort - ankara eskort - eskort mersin