Екологічна проповідь на Cиропусну неділю

«Бо де твій скарб, там буде і твоє серце»(Мт 6, 21).

Мабуть немає такої людини на цілому білому світі, яка б скоріше чи пізніше у своєму житті, незалежно від соціального статусу, релігійних чи політичних переконань, кольору шкіри чи етнічного походження не задавалась питаннями на кшталт: «а що для мене є цінним у житті?», «де є мій скарб?», «до чого прагне моє серце?», «яка основна мета мого життя?». Іншими словами, кожна людина в тій чи інший мірі відчуває потребу поставити перед собою ключове запитання: «а для чого я живу в цьому Богом створеному світі?». Чому ключове? А тому що, даючи відповідь на нього, ми стаємо здатними розставити на свої, правильні, місця все у нашому житті.

Стоячи на порозі Великого Посту, вищезгадані запитання є тим стимулом, який рухатиме людиною у пошуках правди аж до того часу, допоки людина не зрозуміє і не прийме своє автентичне місце серед Божого створіння і не почне співпрацювати з Богом у побудові свого щастя.

Важко знайти людину, яка б сказала, що вона не хоче бути щасливою, однак, постає ще одне запитання: «де і як у сучасному світі віднайти справжнє щастя?». «Секрет» цього щастя насправді дуже простий, але, на жаль, не для всіх очевидний, тому що сучасна людина під тиском споживацького способу думання втратила здатність, дивлячись на все навкруги, помічати, що її щастя – це жити в гармонії з собою, своїми ближніми та всім створінням. І для того, щоби людина не загубилась на шляху пошуку цього щастя, Свята Церква встановила благодатний час під назвою Свята Чотиридесятниця, яку завтра розпочинає той люд Божий, який в літургійному житті живе за Юліанським календарем.

Для того, щоби справді час посту став часом благодатним та плідним, перед його початком слід зробити одну річ, від якої насправді залежить порятунок не лише людини, але й світу, в якому вона живе, – слід примиритись з усіма. Саме тому сьогоднішня неділя називається не лише Cиропусною, а також неділею Прощення, тобто днем, коли слід простити всіх і попросити в усіх прощення. Прощення, насправді, є необхідною умовою початку подорожі до Воскресіння.

І хоч за останні роки чин всепрощення стає чудовим звичаєм у наших громадах, на превеликий жаль, мало ще є таких християн, які, просячи прощення в ближнього за всю заподіяну кривду та завдану шкоду, просять прощення за те, що зневажали та забруднювали довкілля, в якому наш ближній живе. Якщо задуматись над цим трішки глибше, то стає моторошно, коли доходимо до усвідомлення, що ми можемо обійняти нашого ближнього, попросивши, як нам здається щиро в нього прощення, продовжуючи в цей же час і далі його вбивати нашими вчинками – забруднюючи воду, повітря та землю. Холодний піт повинен вийти на нашому тілі від усвідомлення, що, дивлячись зі сльозами жалю у вічі нашому ближньому, ми не розуміємо або не приймаємо того, що обкрадаємо його та крадемо майбутнє у його нащадків, коли по-хижацьки використовуємо Божі дари – природні ресурси.

Мало хто вважає, що для того, щоби прощення було цілісним, а навернення до Бога правдивим, слід також просити прощення у Бога за завдану природі шкоду, яка є теж Його створінням, яке Він сам назвав «добрим». Для того, щоби залікувати всі рани на тілі Божого люду, і щоби могти зупинити руйнування світу, в якому живемо, слід просити в Бога, аби пролив світло Своєї Правди на наше життя, щоб ми стали здатними просити прощення в інших та могли простити себе та інших і так прийняти Спасіння. Амінь.

о. Максим Кролевський, Харківський екзархат

Джерело: http://ecoburougcc.org.ua/propovidi/1789-ekologichna-propovid-na-siropusnu-nedilju