Cобор святих отців наших, вселенських великих трьох єрархів і учителів Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого

Місяця січня в 30-ий день

Cобор святих отців наших, вселенських великих трьох єрархів і учителів Василія Великого, Григорія Богослова та Івана ЗолотоустогоЗа царювання благовірного і христолюбного царя Олексія Комнина, що після царя Никифора Ватаніота державу царську прийняв, була через цих трьох святителів суперечка велика у Константинограді між найбільш ученими любомудрами. Одні вищим вважали Василія Великого, високомовним його називаючи, бо всіх перевищив словом і ділом, мало чим до ангелів не дорівнявся, вдачу мав тверду і нелегко прощав прогрішення, і нічого земного не мав. Нижчим ж чинили божественного Івана Золотоустого, за противника його собі маючи, бо легко давав розгрішення і швидко до покаяння приводив. Инші ж знову цього божественного Золотоустого возвеличували, бо чоловіколюбніший був і розумів природи слабість, і у повчаннях був гладкомовкий, усіх на покаяння багатьма медоточивими словами своїми наставляв, і вважали його вищим від Василія Великого і Григорія Богослова. Инші ж Григорія Богослова трималися, кажучи, що той красномовством і майстерним поясненням слів і висловів солодкістю всіх, що еллінською освіченістю могли похвалитися, міг тепер перевищити. Так-бо одні святого Григорія вивищували, инші ж його знижували. І через те було розділення між багатьма, і називалися одні іванитами, инші ж василитами, а инші григоритами. І сперечалися через ці імена мужі, в словах і любомудрості досвідчені. Коли так було, за якийсь час явилися великі ці святі спершу по одному, кожний окремо, тоді всі троє разом явно, а не у сні Іванові, єпископу Євхаїтського града, вельми вченому мужеві, який, мудрости еллінської достатньо навчений [як же написане ним показує], вершини чеснот досягнув. І єдиними устами мовили до нього: “Ми є одне, як же бачиш, у Бога, і нічого нема в нас супротивного чи такого, щоб суперечність мало, але у свій час кожного з нас божествений Дух спонукав, щоб для спасіння людей повчання написати, і те, чого таємно навчилися, те явно передати. І нема серед нас ні першого, ні ж другого, але що один каже, те обидва инші підтримують. Тому, вставши, звели тим, що через нас мають сварку, не розділятися, бо й коли живі ми були, так і після переставлення старання маємо, щоб до миру й однодумства приводити кінці вселенної. Тому вже в один день з’єднай нас і, як же тобі краще, празничну службу нам склади та иншим передай, що ми є одним у Бога. Ми ж тим, що відправлятимуть нашу пам’ять, помічниками будемо для спасіння, сподіваємося-бо й ми щось мати у Бога”. Коли це сказали єпископові, сходили до неба, світлом невимовним осяяні, і на ім’я кликали один одного. Преподобний ж Іван-єпископ зразу поспішив вчинити мир між тими, що мали сварку, — як великий у чеснотах муж і в премудрості славний, уставив цей трьох святителів празник, як же йому звеліли святі, і передав церквам святкувати благочесно. Поглянь, як мудро муж цей вчинив: вибрав січень — місяць, який мав пам’ять трьох цих святителів, у перший день — Ва-силія Великого, у двадцять п’ятий — божественного Григорія, а у двадцять сьомий — священного Золотоустого. Об’єднав-бо їх у тридцятий день цього ж місяця, канонами, і тропарями, і похвалами увінчавши їх святкування, як же годилося. Треба ж про них і те мовити, що святий Василій Великий у словах повчання не лише вчителів його років, але і стародавніх перевищив: всю-бо пройшов науку до кінця, не лише ту, що в словах, філософію добре пізнав, але й ту, що на ділі, здобув, живучи доброчинно в безкорисливосте і цнотливости і сходячи умом до богобачення. На престол архиєрейський возведений був, тридцять сім років від народження маючи, і протягом усіх років церковним був служителем. Священний же Григорій Богослов таким був: якщо б мав бути серед людей образ якийсь і стовп, почасти зі всіх складений чеснот, то таким би був Великий Григорій, життя світлістю прославлений. На таку вершину богослов’я вийшов, що всі подолані були премудрістю його, як у словах учення, так і в догмах віри, тому ж і Богословом всі іменували його. Святительствував ж в Константинополі, правовір’я утверджуючи літ дванадцять, на патріяршому ж престолі трохи [як же в житії його пишеться ] поживши, залишив престол через старість і понад вісімдесят років мав, коли відійшов із тутешніх. Про божественного ж Золотоустого праведно було б казати, що всіх еллінських мудреців перевищив розумом, словом і злагодженням мови, і Божественне Писання вияснив і витлумачив прекрасно, і настільки євангельській проповіді допоміг, що якби не було цього святого [хоч і сміливо сказано], то знову годилося б на землю приходу Христовому бути. Також і в чеснотах діянням і богобаченням всіх перевищив вельми, милостині і любови був джерелом, ревности сповнений і учительства, прожив же всіх літ шістдесят і три. Пастирем був Христової Церкви шість років. Трьох цих єрархів великих молитвами Христос, Бог наш, єретичні бунти нехай переможе, нас же в єдиномислії і мирному влаштуванні хай збереже і небесного свого Царства нехай сподобить, бо благословенний Він навіки. Амінь.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: До апостолів подібні і вселенної вчителі, Владику всіх моліте, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Священних і боговісних проповідників, найвищих учителів, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, труди бо їх і смерть прийняв ти вище всяких плодів, єдиний, що прославляєш святих твоїх.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

 

Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 7-16

Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос вчора і сьогодні той самий і повіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам; воно бо добре укріпити серце ласкою, а не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що ними займалися. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що служать при наметі. Бо м’ясо тих звірят, яких кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, спалюється за табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ своєю кров’ю, страждав поза містом. Тож виходьмо до Нього за табір, несучи його наругу, бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. Тому, отже, через Нього приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його ім’я. Не забувайте добродійства взаємної допомоги, такі бо жертви є милі Богові.

 

Євангеліє від Матея 5, 14-19

Сказав Господь своїм учням: Ви є світло світу. Не може укритися місто, що стоїть на верху гори. І не засвічують світильника і не ставлять його під посуду, але на свічнику, і світить усім, хто є в храмині. Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб виділи ваші добрі діла і прославили Отця вашого, що на небесах. Не думайте, що Я прийшов розорити закон або пророків; Я не прийшов розорити, а доповнити. Істинно кажу вам: Поки перейде небо і земля, йота єдина або єдина риска не перейде з закону, доки все буде. Якщо хто розорить одну із заповідей цих малих і навчить так людей, той меншим назветься у Царстві Небеснім; а хто творитиме і навчить, той великим назветься у Царстві Небеснім.

Для створення сторінки використано:

Дмитро Туптало. Житія Святих – Том V (січень). Видавництво “Свічадо”.

 

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eskişehir eskort - eskort bodrum - escort - ankara eskort - eskort mersin