Як львівські семінаристи на Полтавщину їхали!.. (+відео)

Надійсь на Господа, будь мужній;

нехай буде відважне твоє серце.. (Пс. 27:14)

Різдвяні свята – благодатний час для всіх християн. Сповнені багатими традиціями: освячення води, йорданська купіль, відвідини священиком домівок парафіян.

Багато літ вже існує серед семінаристів традиція відвідувати місійні терени.

Так само і герої нашої розповіді – брати Святослав, Ярослав і  Сергій, студенти Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, вирішили поїхати на парафії УГКЦ, що на Полтавщині, а саме – у м.Лубни, с. Деменки, с. Шевченки і с. Дашківку.

Виїжджаючи зі Львова, вони навіть не сподівалися, що їх очікуватиме наступного дня. Як виявилося, вже вночі через великий снігопад потяг неодноразово робив вимушені зупинки, внаслідок чого прибув на кінцеву станцію із запізненням майже на годину.

Місцевому священикові Василю Улішаку не спалося вже з 4-ї години, адже мав намір виїхати завчасно зі села, аби зустріти «місіонерів» у Дніпродзержинську, куди вони мали прибути о 05:30 год. І, хоча йому таки вдалося після п’яти спроб вибратися з власного подвір’я, втім він зміг проїхати з допомогою трактора лише шість кілометрів, після чого сніжні кучугури остаточно «здолали» автомобіль. На щастя, співпасажир Андрій та односельчани допомогли «відкопатися» із заметів і повернутися додому.

Отож, за порадою пароха семінаристам довелося виходити не у Дніпродзержинську, як було заплановано, а в Дніпропетровську, де мало б бути краще автомобільне сполучення із Полтавщиною і зокрема Кобеляцьким районом. Втім, як виявилося згодом, вибратися із зазначеного обласного центру теж не було легко, адже перші автобусні рейси з’явилися лише після 8-ї години ранку.

Хоча браття так і не дочекалися потрібного рейсу в один із сусідніх до парафії Деменки населених пунктів Полтавської області, їм пощастило напрочуд швидко виїхати (близько 9-ї години)  і добратися в найближчий до потрібної цілі куточок на Дніпропетровщині – с. Китай-город Царичанського району, де їх вже очікував о. Василь Улішак. Саме в той час снігопад збільшився і загрожував нормальному добиранню у парафію. Священикові довелося відстань у 20-ть кілометрів долати «на одному диханні», майже не зупиняючись. Місцями автомобіль накривало снігом неначе лавиною в горах. Семінаристи вперше мали можливість пережити такий «екстрім»! І забажали навіть зберегти «для історії» відповідне відео «з місця події» ! Як часто буває, халепа трапилася майже перед самою плебанією. Повертаючи на відповідну вулицю, авто таки зупинилося в снігових заметах. Браття отримали змогу відчути усю «красу» місійного служіння вже в перші хвилини перебування у селі, відкопуючи сніговими лопатами автомобіль та розчищаючи дорогу. Втім, настрій у всіх був чудовий ! Семінаристи відразу й залюбки взялися до будь-якої допомоги у місійному служінні.

https://www.youtube.com/watch?v=nf-1qk2Rh8s&feature=youtu.be&a