Віра в житті молоді
Працюючи зі сучасною молоддю у різних місцях, зауважив, що молода людина не раз прагне вищих життєвих ідеалів, шукаючи Господніх вічних істин. Тільки часом має якісь незрозумілі страхи, брак зрілої християнської віри чи, швидше, дитинного довір’я до Всевишнього. Тож неабияк потрібний духовний провідник для праці з молодими душами – так легко нині заблукати у цій круговерті всяких суперечливих теорій життя, новітніх вірувань, побудованих немовби на піску…
Не всі молоді особи мають до кінця сміливість виявляти прилюдно свою віру, часом встидаючись своїх ровесників чи просто думки інших. Не вистачає «просто вірити», тому що християни різного віку ще мусять підтверджувати свою віру щоденними добрими ділами, не даючи їй погаснути у гріховній темряві.
Між іншим, восени 2010 року в Німеччині вийшла друком книга Наталії Гаврилової про так звану релігійність української молоді, звідки довідуємось, що молоді люди нібито цікавляться релігією, проте значна кількість живиться іншими «духовними» джерелами, живучи немовби поза нею… Також часто віддають перевагу книгам нерелігійного змісту, навіть антихристиянського. Дізнаємося і про захоплення новими формами релігійності, де є небагато обов’язкових вимог чи доктринальної обмеженості. Такі-от невтішності.
Як на мене, досить важливо, щоби віра (дар Божий) молодої людина була цілком позбавлена отруйних домішок марновірств: віри в абсурдність гороскопів, забобонів, адже вона має бути чистою в суті, справжньою, далекою від гріха проти 1-ої заповіді Бога. «Поки маєте світло, віруйте у світло. Щоб стати синами» світла (Ів. 12, 36). Це, безперечно, вагоме завдання (мета) кожного християнина, особливо юного.
«Віра є запорукою того, чого сподіваємося, доказом речей невидимих» (Євр. 11, 1). А дехто із сьогоднішньої молоді часами не уникає критики істин віри, шукає якихось «доказів» для своєї віри, впадаючи при тому у слизькі сумніви… Всього в руку не візьмеш, особливо з духовно-божественної дійсності. Сумніви корисні насамперед у філософії як і подив, у справах християнської віри вони можуть досить пошкодити: вони також причина відходу від віри, приєднання до модерних псевдоцерков-сект.
Людина не раз собі мовить: «Побачу – тоді й повірю. Творець же каже у відповідь: «Повір – і після того побачиш». Християнською вірою треба дорожити, щоб вона тільки зростала на славу Господа.
«Віруй, щоб розуміти, розумій, щоб вірити» (св. Августин). Погоджуючись з ним, бажаю нашій дорогій молоді зустріти світло Господа на своєму шляху, щоб не втратити навіки життєвої цілі. Нехай люблячий Господь Бог усіх радо та щедро благословляє!
о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ
Голова Молодіжної комісії Харківського екзархату
