Послання на Всесвітній день бідних: дбання про них – ознака вірності Христові

“Стародавня мудрість сформулювала ці слова як священну норму поведінки, якої слід дотримуватися в житті. Сьогодні вони звучать з усією глибиною свого значення, щоб допомогти нам також зосередити погляд на суттєвому та долати бар’єри байдужості.”

– пише Вселенський Архиєрей у Посланні, опублікованому в суботу, 13 червня 2020 року. Він наголошує, що бідність завжди набирає різних форм, в кожній з яких ми можемо зустріти Христа, Який об’явив, що Він присутній у найслабших братах і сестрах (пор. Мт. 25, 40).

Мудрість Сираха

Як зазначається в Посланні, Сирах, автор старозавітної книги, жив близько 200 років до Христа й навчав людей мудрості в період суворих для ізраїльського народу випробувань, в часи болю і страждання через панування чужоземних народів. Як людина великої віри він звернувся до Бога, просячи дару мудрості, і Господь йому не відмовив.

Вже з перших сторінок книги Сирах подає поради щодо багатьох конкретних життєвих ситуацій, однією з яких є бідність. Він наполягає на тому, аби в стражданнях зберігати довіру до Бога, терпеливо приймати випробування: «Ви, що боїтеся Господа, чекайте на Його милосердя і не схиблюйте, щоб вам не впасти» (Сир 2, 7). Святіший Отець підкреслює, що, з одного боку, Сирах дає вказівки стосовного того, як потрібно жити в єднанні з Богом, Творцем і люблячим Батьком, а з іншого – пояснює, як ставитися до конкретної людини, усвідомлюючи, що дві речі є взаємопов’язані.

Дбання про бідних – ознака правильної молитви

Святіший Отець наголошує на тісному взаємозв’язку молитви до Бога та солідарності з бідними та страждаючими.

“Для того, аби здійснювати приємне Господеві поклоніння, – підкреслює він, – необхідно визнати, що кожна людина, навіть найбідніша і зневажена, несе в собі Божий образ.”

Папа підкреслює, що рішення приділяти увагу бідним та їхнім численним потребам не може залежати від наявності часу чи приватних інтересів, ані від душпастирських чи соціальних проектів, які є далекими від життя. Він зазначає, що дбання про бідних дає правильний напрямок нашому особистому та соціальному життю. «Щороку на Всесвітній день бідних я повертаюся до цієї основної для життя Церкви реальності, тому що бідні є і завжди будуть з нами (пор. Ів. 12, 8), аби допомогти нам приймати присутність Христа у щоденному житті», – пише він.

Завдання Церкви щодо бідних

Як ми можемо допомогти усунути або принаймні полегшити марґіналізацію та страждання бідних? Як можемо допомогти людям подолати духовну бідність? Християни, за словами Святішого Отця, покликані дати відповідь на ці запитання, усвідомлюючи, що не можуть делегувати їх іншим.

“Для того, аби бути підтримкою бідних, важливо також самим жити євангельською убогістю.”

– зауважує він, закликаючи Божий люд перебувати на передовій у солідарності з бідними, захищаючи їх від лицемірства та запрошуючи їх брати участь у житті спільноти.

Вселенський Архиєрей підкреслює, що хоча й Церква не може запропонувати глобального вирішення проблеми бідності, завдяки Христовій благодаті вона пропонує своє свідчення та допомогу. Роль християн, за його словами, також полягає в тому, аби нагадувати всім про цінність спільного добра, закликаючи не забувати про основні потреби бідних.

Звертати увагу на добро

Наступник святого Петра закликає звертати більше уваги на великодушність багатьох людей, які щодня, не розголошуючи це, чинять багато добра. Погані новини заповнюють сторінки газет, веб-портали та екрани телевізорів, а новини про «святих по сусідству» випливають на зовні тільки тоді, коли відбуваються вражаючі події. Він зауважує, що незважаючи на існування зла, насильства, зловживання та корупції, «життя виткане вчинками пошани та щедрості», які спонукають долати зло і плекати надію.

Простягнута рука в час пандемії

Простягнута рука, як наголошує Папа Франциск, – це знак близькості, солідарності, любові. «Скільки простягнутих рук ми побачили цими місяцями, – пише він, – коли весь світ був охоплений вірусом, що приніс біль і смерть, розпач і розгубленість. Простягнута рука лікаря, який опікується кожним пацієнтом та шукає придатні ліки. Простягнута рука медсестри або медбрата, які залишаються працювати поза робочим часом, щоб дбати про хворих. Простягнута рука тих, хто працює в адміністрації та збирає кошти, аби врятувати якомога більше людей. Простягнута рука аптекаря, що повинен обслуговувати багато людей в ризикованих обставинах. Простягнута рука священика, який благословляє з болем у своєму серці. Простягнута рука волонтера, що допомагає тим, хто живе на вулиці, а також тим, хто має помешкання, але не має що їсти. Простягнута рука чоловіків і жінок, що працюють для того, аби надавати основні послуги та гарантувати безпеку». Піддаючись небезпеці зараження та долаючи страх, ці та ще багато інших рук, за словами Папи, трудилися для того, аби надати допомогу та утішення.

Відповідальність одні за одних

Святіший Отець пояснює, що для того, аби бути готовими відповісти на таке несподіване лихо, як пандемія, що породило відчуття непевності та безсилля, потрібно щодня вправлятися в милосерді.

Пандемія, за його словами, поставила під сумнів багато стійких переконань. Обмеження свободи, втрата праці, відсутність звичних міжособистісних стосунків – все це допомогло зрозуміти важливість простоти, спонукаючи зосередити свій погляд на суттєвому.

“Ми усвідомили необхідність у новому братерстві, яке здатне до взаємодопомоги та взаємоповаги, – пише автор Послання. – Настав час знову відчути, що ми потребуємо одне одного, що ми несемо відповідальність за інших і за світ.”

Носити тягарі інших

Власне, слова «Простягни руку бідному», як пояснює Папа Франциск, є закликом до відповідальності тих, хто усвідомлює, що поділяє долю інших. Це запрошення нести тягар слабших, прислухаючись до слів святого Павла: «Служіть один одному в любові! Увесь бо закон міститься в цій одній заповіді: “Люби свого ближнього, як самого себе! […] Носіть тягарі один одного» (Гал 5.13-14; 6.2). Апостол Павло, як пояснює Папа, вчить нас, що свобода, дана нам смертю та воскресінням Ісуса Христа, означає, що кожен з нас несе відповідальність за служіння іншим, особливо найслабшим.

Cвятіший Отець зазначає, що Книга Сираха вказує на конкретні приклади того, як можна допомагати іншим нести їхній тягар: «Не цурайся тих, що плачуть» (7,34), «Не вагайся відвідати хворого» (7, 35) – ці поради набувають особливої актуальності в цей час пандемії, коли багато людей оплакують своїх рідних і потребують підтримки.

Руки, що спричиняють бідність

Автор Послання з нагоди Всесвітнього дня бідних протиставляє поведінку людей, що простягають руку бідному, поведінці тих, що тримають руки в кишенях, проявляючи байдужість до бідності людей та часто спричиняючись до неї. Рука, простягнута бідному, є також протилежністю до рук, що швидко переміщаються по клавіатурі комп’ютера, переводячисуми грошей з однієї частини світу в іншу і, таким чином, сприяючи накопиченню багатства обмежених олігархій та спричиняючи бідність або крах цілих народів. Деякі простягають руки, аби купити зброю, яка потрапляє в інші руки, включаючи руки дітей, аби сіяти смерть і бідність. Існують руки, що таємно продають смертельні дози, аби збагатитися й жити в розкоші та в розпусті. Ще інші руки використовують незаконні засоби, аби отримати легку й корумповану вигоду. Існує також багато рук, які в лицемірстві складають закони, яких самі не дотримуються. «Ми не можемо заспокоїтися до того часу, – пише Папа, – поки ці руки, що сіють смерть, не стануть знаряддям справедливості та миру для всього світу».

Спільний кінець та мета життя

«У всіх ділах твоїх пам’ятай про твій кінець» (Сир 7, 36) – пояснюючи ці слова старозавітного автора, Вселенський Архиєрей вказав на дві можливості їхньої інтерпретації. Перша спонукає нас завжди пам’ятати, що всіх чекає той самий кінець існування. Усвідомлення спільної долі може допомогти нам з милосердям ставитися до бідних, які не мали таких самих можливостей, як ми.

Існує також інша інтерпретація, яка, радше, вказує на мету, ціль, до якої всі прямують. «Метою кожної нашої дії, може бути лише любов», – зазначає Папа, пояснюючи, що ця любов означає ділення з іншими, самовідданість та служіння, але починається з усвідомлення того, що ми є любленими.

Святіший Отець подає приклад дитини, яка, побачивши усмішку матері, усвідомлює, що її люблять тільки через те, що вона існує. Він наголошує, що усмішка, яку ми даруємо бідній людині, також є джерелом любові і дає можливість жити в радості.

“Тому простягнута рука, – підкреслює він, – завжди може збагатитися усмішкою того, хто не обтяжує своєю присутністю та запропонованою допомогою, а просто радіє життю як учень Христа.”

Матір Божа – Матір бідних

На завершення Папа Франциск зазначає, що на цьому шляху щоденної зустрічі з бідними нас супроводжує Пречиста Діва Марія, Яка добре знає труднощі й страждання марґіналізованих, бо Вона Сама народила Божого Сина в стайні, разом з Обручником Йосифом та Немовлям втікала від Ірода в іншу країну, і декілька років Пресвята Родина жила як біженці. «Нехай молитва Матері бідних об’єднує Її улюблених дітей та всіх, хто служить їм в ім’я Христа. Нехай молитва перемінить простягнуту руку у взаємні обійми віднайденого братерства», – побажав Святіший Отець.

Джерело