Послання Архиєрейського Синоду Єпископів УГКЦ в Україні до священнослужителів, що здійснюють своє служіння у військовому капеланстві

“Я ВАС ВИБРАВ…» (Ів. 15, 16):

Послання Архиєрейського Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в Україні до священнослужителів, які здійснюють своє служіння у військовому капеланстві

Вих. ВА 25/121

Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли,

та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє імʼя, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! (Ів. 15, 16–17).

Всесвітліші та всечесніші отці!

Беручи до уваги обставини нашого часу та умови розвитку інституту військового капеланства в Силах безпеки та оборони України, члени Архиєрейського Синоду УГКЦ вирішили звернутися до своїх братів у священничому служінні, які, розпізнаючи власне покликання, ласкаво погодилися послужити українським воїнам благодаттю, уділеною їм Святим Духом у Таїнстві Священства. Метою цього звернення, окрім слів щирої подяки та підтримки, є окреслити богословський і духовний вимір служіння військового капелана. Подібно до самого Спасителя, який у власній особі одвічного Божого Слова поєднав Божественну та людську природи в єдиній дії, місія військового капелана, довірена йому Церквою Христовою, формує нову тотожність військового священника, у якій нероздільно обʼєднані священнослужитель-душпастир і військовослужбовець офіцер. Разом із цілою своєю Церквою, зміцнений молитвою та озброєний вірою, надією і любовʼю, військовий капелан стоїть поруч із українським воїном на захисті миру, правди та добра. Сподіваємося, що викладені в цьому зверненні думки та побажання отців Синоду закладуть міцну основу для плідного служіння прийдешніх поколінь військових душпастирів нашої Церкви.

Вступ

Дорогі та возлюблені співбраття у Христовому священстві військові капелани Української Греко-Католицької Церкви!

1. У час буремних викликів і смертельної загрози, що постали перед українським народом і нашою державою, ми, єпископи нашої Церкви в Україні, бажаємо звернутися до вас зі словами короткої призадуми над місією, до якої сьогодні вас кличе Господь. Понад усе висловлюємо вам слова щирої вдячності за вашу відвагу та вірність у служінні народу Божому, який, глибоко зранений, але не скорений, обстоює своє Богом дане право на життя та вільний розвиток. Не перестаємо згадувати вас у наших молитвах і щиросердечно заохочуємо тривати в служінні, яке сьогодні зцілює незліченні рани жорстокої війни, та бути справжніми свідками живої надії.

2. Напередодні своїх спасенних страстей і звитяжного на третій день воскресіння з мертвих, за мить до глибоких душевних борінь у нічному мороці Гетсиманії, Господь збирає своїх найближчих учнів за ламанням хліба та навколо спільної чаші, встановлюючи Таїнство Євхаристії та довіряючи їм його звершення. Разом із тим востаннє перед своєю борнею з потугами смерті та остаточною над нею перемогою окреслює основи тієї місії, що стане визначальною для їхньої нової ідентичності — апостолів Христових, Його вірних учнів і послідовників, проповідників Євангелія Божого, живих свідків надії, «яка не засоромить», бо проростає з любові Божої, влитої в людські серця Святим Духом (пор. Рим. 5, 5).

3. Позаду залишалося багато пройдених разом шляхів, години мандрівок бурхливими водами Генизаретського озера в одному човні, спільно розділені хліб і рибини, і понад головами ясніло те саме небо, до якого разом зводили очі й серця в молитві до Небесного Отця. Життя з Господом упродовж років Його публічної діяльності, можливість бути поруч стали для них досвідом глибокої особистої переміни, власно досвідченого преображення, у світлі якого остаточно сформувалася нова особистість, здатна тепер впевнено нести слова життя вічного «по всій землі», аж «на край світу» (пор. Пс. 18, 5). Кожен із них чув голос, яким Ісус кликав його на ім’я, щоб розділити з Ним Його служіння, бути учасником Його життя та Його місії. Кожен із них був поруч із Господом, щоб тепер, у власному служінні Церкві Божій, усі, кому він служитиме, могли в його присутності також відчути, що Христос є поруч із ними, навіть у найбільшій скруті. У цих двох словах — бути поруч — сама суть місії військового душпастиря!

Читати більше  https://ugcc.ua/data/ya-vas-vybrav-iv-15-16-poslannya-arhyereyskogo-synodu-ugkts-v-ukrayni-do-viyskovyh-kapelaniv-6991/?fbclid=IwQ0xDSwKvw_xleHRuA2FlbQIxMQABHicfzSssEsXRFzr1L147MVvFeFUSj3V87ig9NrjCvAiHCL9s-ydUQRkQxLpQ_aem_Fcp9vW3Nys5qF3PrHP70ZA