Громаді УГКЦ міста Лозової виділили земельну ділянку під будівництво храму

Кожному, хто має, додасться ще більше…» (Мт. 25, 29)
Саме ці слова з євангельської притчі про таланти приходять на пам’ять після вчорашнього рішення Лозівської міської ради. Адже 27 квітня депутати прийняли без сумніву історичне рішення – про надання дозволу місцевій Преображенській парафії УГКЦ «на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення». Звучить це для багатьох мабуть не дуже зрозуміло, тож простими словами – тепер громада зможе розпочати процес будівництва власного храму.

Нагадаємо, перша Служба Божа УГКЦ відправлена у Лозовій 1942 року монахом-василіянином Мелетієм Войнаром. 1991 року греко-католицький священник освячував Пам’ятний хрест «Героям України» в парку «Перемога». Власне Преображенська парафія заснована 2015 року. Спершу… А спершу приміщення не було. Ходили, шукали і думали, що щось Господь вже запланував щодо нашої громади. Рахували копійки, яких було обмаль, і думали, що б таке орендувати, недороге і зручне. А ось такого недорогого і зручного не було. Проте так, Господь послав нам приміщення. Парафіяльна каплиця розмістилася на маленькій вуличці Новосвітській, у невеличкій хатинці, наданій парафіянином Віталієм Фатуєвим, який нині перебуває на фронті. До опорядкування каплички із великою любов’ю долучилися як парафіяни, так і симпатики. Дехто приїжджав допомагати із Якимівки Близнюківського району, навіть із Кегичівки. Хоч неблизький світ. Проте людей ставало більше, напрямків діяльності теж, тому почали молитися і думати за більше приміщення. Хоча і звикли до невеличкої затишної хатки, навіть дехто сумував за нею, за тими часами. Звернулися до місцевої влади – і нам було надано приміщення одного із корпусів колишньої школи імені Т. Шевченка, де пізніше розміщувалося бюро технічної інвентаризації, а потім шили штори. Будівля ще довоєнна, дехто каже, що початку ХХ століття. Старші люди ще пам’ятають, як вони тут навчалися. Парафіяни привели територію до ладу – вивезли сміття, зробили кований ґанок, полагодили ворота, відновили печі для опалення, встановили насос для свердловини, насадили квітів. Нині тут облаштовано каплицю, правиться Служба Божа, відбуваються хрещення та вінчання, у трапезній проходили презентації книжок наших військових (зокрема лозівчанина-воїна «Айдару» Сергія Мороза та полтавського унсовця Валерія Пальчика), зустрічі із іншими цікавими людьми, зокрема лозівськими поетесами Валентиною Кучуріною та Ольгою Кутіловою. Відновили традицію різдвяного вертепу – із зіркою та колядками. Регулярно відбувається вшанування загиблих за Україну – учасників боротьби ОУН та УПА, новітньої російсько-української війни, жертв Голодомору. Відбуваються і виїзні Служби Божі, молебні та панахиди в інших населених пунктах – місті Первомайському, селищах Панютине, Краснопавлівка та Миролюбівка, селах Катеринівка, Світловщина, Хлібне, Квітневе, Мирне, Слобожанське, Шевченкове Перше, Перемога, Червоний Кут, Новоолександрівка, Уплатне, Миколаївка, Вишневе, Нова Іванівка, Царедарівка, Мальцівське, Домаха, Самійлівка, Роздолівка тощо. Молилися біля старовинного козацького хреста в Сахновщинському районі і їздили до Свято-Покровського монастиря у Покотилівці та Свято-Покровського храму у Рубанівському, що на Січеславщині. Частина парафіян нині перебуває на фронті, більшість із них поранена або мала ускладнення, що потребували оперативного втручання, контузії. При парафії діє волонтерська спільнота «Омофор», в якій працюють як парафіяни, так і просто активні лозівчани, і яка допомагає фронту – виготовляє маскувальні сітки, окопні свічки, готує домашні смаколики. Це до того, що матеріал для сіток ще потрібно знайти, тут дуже допомагають волонтери з Івано-Франківська та Золочева. Також парафіяни і симпатики регулярно відвідують поранених захисників, привозять домашні страви, одяг, за можливістю допомагали у придбанні необхідного спорядження, ліків для військових різних підрозділів, регулярно офірують для придбання техніки, одностроїв тощо. Це враховуючи те, що парафія існує суто на благодійну допомогу знаних і незнаних благодійників. На парафію приїжджають працювати співробітники Благодійного фонду «Карітас Харків», які допомагали людям продуктовою допомогою, гігієнічними засобами, одягом, взуттям, юридичними консультаціями переміщеним особам. Парафія бере посильну участь у годуванні людей, які потрапили в скрутні обставини, допомагала ув’язненим…
Згадую ці вісім років і дивуюся – а є ж що згадати! Найперше, що розумієш Божу волю і відчуваєш Господню підтримку. Довіру і любов людей, які приходять до храму Божого – молодші і старші, з усіх районів міста йдуть на Службу – Авилівки, Сахаліну, Центру, мікрорайону, Молдаванки і Кірпічного, доїжджають чи йдуть пішки аж із Катеринівки. І розумієш, що хтось невідомий, а може невідома чи невідомі ревно молилися за те, аби нашій парафії бути. Бути Преображенській парафії Української Греко-Католицької Церкви у Лозовій… «Deus vult» – «Так хоче Бог». Якщо Він так хоче, то щасливі ті, які чинять згідно Його волі. А які ще можуть бути сумніви, що Він цього хоче, згадуючи вже пройдений шлях?.. Відповідно постало питання в більшому приміщенні, де можна буде правити Службу Божу, працювати із дітками, потребуючими, проводити різноманітні потрібні і цікаві заходи для нашої громади. Громади парафіяльної і міської. А ще – храм Божий має бути достойним, збудованим саме як храм, куди люди зможуть приходити як до свого дому – помолитися, побути на самоті, поділитися своїми мріями і сумнівами, горем і радістю. Місце, яке обране для нього, розташоване в зручній місцевості – майже центр міста, бульвар Шевченка, поряд автобусна зупинка, порівняно недалеко і вокзал. В кількох хвилинах – місцевий дендропарк. Бульвар Шевченка поряд перетинають вулиці із символічними назвами – Григорія Сковороди та Миколи Гоголя. Гарне сусідство, знамениті імена…
Тож бачимо у вчорашньому рішенні здійснення Божої волі та Його сприяння нашим зусиллям, дякуємо лозівській владі, депутатам, журналістам та всім тим, хто нам допомагав, і порадою, і молитвою – хай Господь завжди благословляє усі Ваші добрі наміри, підтримує під час сумнівів, а нашій Україні пошле Перемогу і мир! Христос воскрес!
Повідомив о. В’ячеслав Труш – парох Преображенської парафії УГКЦ міста Лозової Харківської області