У Катедральному соборі святого Миколая пройшли передвеликодні реколекції та “Веселі канікули з Богом”
З 26 березня до 2 квітня 2023 року в храмі св. Миколая Чудотворця міста Харкова відбулися реколекції. Тема реколекцій: «У Його ранах наше визволення. Як долати страхи?» Реколекції провадив о. Михайло Станчишин, ТІ.
Усі науки транслювалися онлайн і є доступні в записі на сайті храму та на сторінці отця-реколектанта. Паралельно проходили «Весняні канікули з Богом» для дітей, які проводили с. Марта Воловець, с. Олексія Погранична та с. Дарія Панасть.
Господь приходить в кризи і тіні нашого життя. Він приходить до найбільш потребуючих людей, які не завжди мають можливість, вміння та прагнення прийняти Його присутність. Існує дуже багато перешкод, які не дозволяють людям дійсно розпізнати та зустріти особу живого Христа. Страхи дуже часто є найбільшою перешкодою для зустрічі з Богом та моїм ближнім. Страх руйнує любов і вчиняє життя нестерпним …
«Життя – це часто диктатура паралізуючого страху, гільйотина страху» (П. Коелло). Ми часто не є свідомі того, який великий вплив мають на нас наші щоденні страхи. Ми настільки звикли до наших страхів, що коли їх на мить не помічаємо, то почуваємо себе погано. Нам задається, що ми завжди повинні чогось боятися.
Назвати та визнати свої страхи є першим кроком до визволення. В страхах ніколи не вільно залишатися на самоті. Злий страх – це ніщо інше, як «жахлива і зрадлива відмова від допомоги зі сторони розуму» (Мудр.). Гординя не дозволяє людині попросити про допомогу. В страхах наше міркування є спотворене. Ми часто, як Адам і Єва з книги Буття, безглуздо втікаємо від Бога, хоча десь в душі знаємо, що без Нього неможливо жити, бо це Він дарує життя.
«Чисельні маленькі турботи про майбутнє, які пожирають найкращі творчі сили людини, належить постійно поборювати наче блохи» (Е. Хіллесум). Турботи і страхи об’являють нашу недовіру до Бога, до наших ближніх і до себе.
Здається, і ми ще не здолали свої страхи. Сьогодні ми боїмося усім народом та усією Церквою більше ризикувати та приймати ярмо Христової місії для сходу нашої країни. Ми помічаємо поодинокі душі, які, без вагомої підтримки, десь там на сході України, відчайдушно трудяться у Господньому винограднику. У нас ще не пробудився місійний дух, яким втішалися перші Апостоли та великі митрополити нашої Церкви ХХ століття.
«Жінка, що була грішниця у місті» (Лк. 7, 36-52) долає страхи і є цілковито відкрита на зустріч з Господом. Прагнення зустрічі і сама зустріч з милосердним Богом дозволяють їй стати місіонеркою. Досвід зустрічі з Христом стане для неї головною суттю місії її життя. Для народження місійного духа потрібна є зустріч з особою живого Бога. Місіонерка Марія народжується в ногах Господа, слухаючи Його слова (Лк. 10, 38-42).
Повідомив отець Михайло Станчишин, ТІ
