19 січня – Богоявлення Господа нашого Ісуса Христа

 Коли Божий Син став чоловіком, то в Його святих планах як Спасителя світу було трилітнє прилюдне навчання людей. В ізраїльтян ніхто не міг бути учителем народу до 30-літнього віку. Тож Ісус Христос 30 років свого життя провів в укритті як син теслі Йосифа й Марії, спочатку в Єгипті, опісля в Назареті. Аж на 30 році покинув Христос тихе й непомітне життя та розпочав свою апостольську працю.

 

Щоб приготувати людей до прийняття Христової науки, послав Бог ізраїльтянам св. Йоана Христителя, що над Йорданом почав закликати народ до каяття. Як написано в прор. Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: приготуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його» – так виступив Йоан, хрестивши в пустині та проповідувавши хрещення покаяння на прощення гріхів. І виходила до нього вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, хрестившись від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. Йоан був одягнений в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану та дикий мед. І проповідував, кажучі: «Іде слідом за мною сильніший від мене, що йому я недостойний розв’язати ремінця його сандалів. Я вас хрестив водою, а він хреститиме Духом Святим» (Мр. 1, 2 – 8).

 

Свою прилюдну діяльність розпочав Христос у місці виступу св. Предтечі над Йорданом надзвичайним об’явленням з нагоди прийняття хрещення покаяння. Подія богоявлення над Йорданом дуже важлива. В ній започаткував Ісус свою діяльність як Спаситель світу. Поява над Ним Святого Духа й голос Небесного Отця з величною заявою, що Ісус Христос – це його Божий Син, готували людей до того, щоб вони без жодного сумніву приймали Христову науку та його заповіді, що мали на меті їхнє спасіння. Про ту подію св. Іван Золотоустий так говорив 386 року в Антіохії у своїй проповіді на Богоявлення: «Не той день, коли Господь родився, треба називати богоявленням, але той, коли Він христився. Бо через своє народження Він не був усім знаний, аж через хрещення став відомий».

 

Христос прийшов на Йордан і прийняв хрещення від св. Христителя, щоб дати йому нагоду скласти засвідчення: Ісус Христос – це Божий Агнець, що бере на себе гріхи світу; Він – той обіцяний Месія-Спаситель, що прийшов своєю наукою й жертвою примирити землю з небом і зробити можливим та легким спасіння кожної людини.

 

Як пресвятий Бог Христос не міг каятися у своїх гріхах і не потребував христитися хрещенням покаяння; та прийняв його як наш Спаситель, що був обтяжений гріхами всього людства. Згодом Христос дасть людям правдиве хрещення, що як св. Тайна звільнятиме людські душі від гріха й наділятиме їх ласкою Божого синівства; тепер освячує тільки єство води, що є матерією св. Хрещення.

 

Богоявлення й хрещення Христа відбулося, мабуть, між Сартаною та Єрихоном, де колись Ісус Навин перейшов з ізраїльтянами через Йордан, як по суші, за допомогою скинії заповіту, що її священики тримали в ріці доти, доки увесь народ перейшов на другий берег ріки.

 

У день свята Богоявління відбувається в нас велике водосвяття, що є пам’яткою хрещення Ісуса Христа. Під час освячення води використовують гарно вироблену воскову трійцю, що нагадує об’явлення Пресвятої Трійці над Йорданом під час Христового хрещення. Після водосвяття набирають вірні собі свяченої «йорданської» води й тримають її по хатах до наступних свят. Цей звичай сягає давніх часів. Все св. Іван Золотоустий у ІV ст. писав: «Христос христився й освятив єство води, тому в празник хрещення всі, зачерпнувши опівночі води, приносять її додому та тримають увесь рік. Ця вода не псується; рік, два й більше залишається свіжою, нічим не гіршою, ніж свіжо зачерпнута».

 

Щодо історії свята Богоявлення, то розвинулось воно на Сході, і разом з Великоднем та Зісланням Святого Духа належало до найбільших свят християнської давнини. Св. Климент Олександрійський, який помер до 216 року, згадує про святкування Богоявлення 6 січня. На думку Грецьких отців, те свято, що його вони називали Епіфанія (об’явлення), Теофанія (богоявлення) або Фота (просвічення), було пов’язане з подіями над Йорданом. Св. Єронім, що жив поблизу Єрусалима, засвідчує, що в його часи святкували там тільки один день – 6 січня, одночасно на пам’ятку як про народження, так і про хрещення Ісуса Христа.

 

Звичай святкувати Христове народження 25 грудня постав на Заході в ІV ст., і з Риму поширився по всьому християнському Сході. Св. Іван Золотоустий засвідчує, що в Антіохії святкували свято Христового народження 25 грудня вже близько 376 р. Двома – трьома роками пізніше свято запровадили в Константинополі, а також у Каподокії, як це згадує св. Григорій Ниській у своєму слові на похороні брата св. Василія Великого. Зі свого боку Захід почав у тому ж часі святкувати східне свято Богоявлення; однак у латинському обряді звертають увагу головно на об’явлення Христа трьом царям зі Сходу, що були тоді представниками всіх народів поза ізраїльтянами.

 

Свято Богоявлення називається також «Просвічення», бо в навечір’я того дня в перших віках християнства хрестились «оглашенні», тобто ті особи, що приготовлялись до св. Хрещення, яке давало їм освячуючу ласку. Цей день називається «Просвіченням» тому, що того дня урочисто святкуємо пам’ять хрещення Того, хто, за висловом св. Йоан Євангеліста, був «справжнім світлом, що просвітлює кожну людину» (Йо. 1, 9). Тому й співає наша св. Церква того дня: «З’явився ти сьогодні вселенній і світло твоє, Господи, опромінило нас. Пізнавши тебе, співаємо: «Ти прийшов і появився – світло недоступне!»

 

Є в нас гарний звичай, що після Богявлення священик відвідує доми всіх своїх парафіян та благословить їх. Ці відвідини дають можливість пароху особисто зустрітись майже з усіма своїми парафіянами, поговорити з ними про їхні родинні й особисті справи, а також про загально церковні. Йорданські відвідини парафіян – це цінна нагода для кожного душ пастиря зробити багато добра для їхніх душ і поступу всієї парафії. Наші побожні люди охоче вітають тоді своїх душ пастирів по своїх домах та щирим серцем віддають їм свою любов і вдячність.

 

20 січня –  Собор Святого Предтечі

З давніх-давен збирались вірні на Сході наступного дня після свята Богоявління громадою в церкві, щоб звеличити пам’ять великого Пророка й Предтечі святого Йоана Христителя. Особливо урочисті служби відправлялись в у церкві Богоявлення над Йорданом; у Севастії, де були поховані мощі св. Предтечі; в Антіохії, де переховувалась його права рука, і в Царгороді, куди згодом перенесли ту руку. З приводу великого зібрання вірних у церкві день вшанування св. Йоана Хритителя називали собором.

Також може зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eskişehir eskort - eskort bodrum - escort - ankara eskort - eskort mersin