Слово Владики Ігоря (Ісіченка) на Свято Миколая

Дорогі брати і сестри!

Як по-різному сприймають образ Святителя Миколая? Це явно відображають на іконах. Бо довкола духовної людини, визначної людини, твориться міф, визначний міф, який приносить різне сприйняття цієї особи в суспільстві певної епохи.

У IX столітті десь у Франції вперше з’ясували легендарну розповідь про те, що Святитель Миколай був на Першому Вселенському Соборі і, коли Арій почав говорити єретичні промови, не витримавши, підійшов та вдарив його по обличчі. Вряд чи це було правдою. Але довкола такого “театру” створюється чимало міфів.І дуже характерно, що цей епізод внесений у суспільну думку саме в той час, коли розпочиналися релігійні війни – і віра ставала предметом розбрату. Тоді навіть такий лагідний святий, поза власним бажанням, ставав також учасником міжконфесійних протистоянь.

Суспільство недавнього минулого, суспільство ХХ століття, остаточно сформувало Миколаю такий образ старенького дідуся, який дбає лише про те, аби роздати подарунки дітям. І це теж напівправда. Бо сьогодні ми разом відкриваємо розуміння того, що доброта потребує захисту; що для зробленого дарунку необхідна жертовність: його потрібно десь взяти, для нього треба пожертвувати гроші, підібрати все від себе необхідне – й аж тоді поділитись з іншим.
Доброта має бути захищена! Бо для того, шоб дитина отримала презент – потрібно, щоб жодні злочинці не відібрали його дорогою, не розбомбили фуру з допомогою, не стали на заваді Вашому доброму наміру.

Ми бачимо в наш час, як по-новому для нас відкривається образ джерела доброти, бо з добротою завжди неодмінно пов’язані також сила і принциповість, і знаково, що серед інших епізодів з життя Миколая, де він рятував кораблі від бурі на морі, де визволяв потребуючих, ми легко знаходимо епізод, у якому Святитель був єдиним, хто повірив невинно засудженим особам і приклав усіх зусиль рятуючи їх від страти.
Захисник Правди – саме таким ми сьогодні і воліємо бачити Святителя Миколая. Бо він ним є. Недарма наші сучасники почали його зображати у військовій формі (хоч згідно з правилами іконопису таке втілення образа ієрарха є не канонічним).

Сьогодні ми бачимо Святителя Миколая глибше, у власному контексті, у контексті подій: як втілення волонтерських ініціатив, які ширяться Україною; як втілення несподівано відкритої нами сили солідарності, якої ми відмовлялись помічати до цього. І наш міцний волонтерських дух – це беззаперечне свідчення того, що дух Святого Миколая шириться по світу й не обмежується ідеологічними картинками, якими люди ніби зумисно обмежили його харизму.

Сьогодні ми молимося, аби сили і талант цього свято були даровані нам. Молимось навіть щоб ті люди, які сьогодні, які виправдовують власні злочини відкрили у собі образ покірливості, смирення Богові, який був у Святителя Миколая, що мужньо стояв на захисті правди. Людина часто ховається від правди, не маючи мужності. Відкриття правди має гостру потребу мужності – дару Божого.
Світ разом з нами – і це також вияв присутності сили добра, яка входить у людину в незалежності від віровизнання. Христос усіх відкупив у незалежності від обставин. Ніхто не в силі відкинути силу й факт відкуплення. Бо там, де з’являється жага доброї справи, там, де ми відчуваємо біль до нашого ближнього – там біля нас з’являється Христос і завжди нам буде допомагати.
Тож саме у Христі, Дорогі браття і сестри, ми можемо віднайти силу добра, яку нам засвідчує цей святий власним життям.

Пресслужба Харківського екзархату УГКЦ